В американському штаті Вісконсин лісова камера зафіксувала дивовижного птаха, який виглядає так, ніби природа вирішила поекспериментувати з фарбами. Замість звичних коричневих і рудуватих пір'їн у дикої індички виявилося майже біле пір'я з чорними та сірими плямами. Фотографія привернула увагу фахівців, які пояснили незвичайний зовнішній вигляд рідкісною генетичною особливістю.
В окрузі Річленд, розташованому на південному заході американського штату Вісконсин, фотопастка зафіксувала незвичайну дику індичку.
Птах помітно відрізнявся від своїх родичів. Замість звичного темно-коричневого пір'я з рудими та бронзовими відтінками він був майже повністю білим, а нижню частину його тіла прикрашали сірі та чорні плями.
Знімок було отримано в рамках природоохоронного проєкту Snapshot Wisconsin, який займається спостереженням за дикими тваринами за допомогою автоматичних камер.
Фотографією поділився Департамент природних ресурсів штату Вісконсин, супроводивши її жартівливим поясненням.
«Не хвилюйтеся, це просто така фаза!»
Коли фахівці побачили незвичайного птаха, вони вирішили заспокоїти любителів природи.
В офіційному повідомленні відомство пожартувало, що індичка просто переживає певну фазу.
Але йшлося зовсім не про підлітковий бунт чи бажання вирізнятися серед інших птахів.
Науковці використали термін color phase — «кольорова фаза», яким позначають деякі природні варіанти забарвлення тварин.
У виявленої індички фахівці визначили так звану димчасту фазу — smoke phase.
За такої особливості в пір'ї міститься менше звичних коричневих і червонуватих пігментів.
У результаті птах стає світло-сірим або практично білим, а окремі ділянки його пір'я зберігають темне забарвлення.
Саме тому незвичайна індичка виглядала так, ніби хтось почав її розфарбовувати, але зупинився на півдорозі.
Не альбінос і не свійський птах
Дивовижне забарвлення може створити враження, що перед нами рідкісний гібрид дикої та свійської індички.
Однак фахівці наголошують: це цілком звичайний дикий птах, просто з незвичайною спадковою особливістю.
Подібні зміни забарвлення трапляються в природі й не обов'язково пов'язані з втручанням людини.
Крім димчастої фази, у диких індичок існують і інші кольорові варіанти.
Наприклад, при еритризмі оперення набуває виразного рудувато-червоного відтінку.
А при меланізмі птах стає майже повністю чорним через підвищену кількість темного пігменту.
Трапляються й лейкістичні індички, у яких частина або майже все оперення може бути білим.
Виходить, що природа має цілу колекцію незвичайних кольорових рішень.
І далеко не всі індички зобов'язані виглядати однаково.
Чому такі птахи привертають увагу науковців?
Незвичайне забарвлення становить інтерес для біологів, оскільки допомагає вивчати спадкові особливості тварин.
Але є й практичний бік.
Звичайне коричневе оперення диких індичок добре поєднується з лісовою рослинністю, опалим листям і землею.
Воно допомагає птахам залишатися менш помітними в природному середовищі.
А ось майже біла індичка може сильніше вирізнятися на тлі темного лісу.
У деяких умовах це потенційно робить її більш помітною для хижаків.
Тому незвичайні кольорові варіації важливі не лише з естетичного, а й з наукового погляду.
Випадкова фотографія стала маленьким відкриттям
Цікаво, що незвичайну індичку не довелося спеціально шукати.
Вона самостійно потрапила в об'єктив автоматичної лісової камери.
Проєкт Snapshot Wisconsin дозволяє науковцям спостерігати за тваринами без постійної присутності людини.
Камери встановлюють у лісах та інших природних місцях, де вони фіксують звірів і птахів, що проходять повз.
За час існування проєкту накопичено десятки мільйонів фотографій.
На знімках трапляються олені, ведмеді, лисиці, індички та інші мешканці штату.
Іноді серед тисяч звичайних кадрів з'являється щось цілком несподіване.
Саме так дослідники й отримали фотографію незвичайної світлої індички.
Вісконсин — справжній індичачий штат
Дикі індички широко поширені у Вісконсині.
Сьогодні їх можна зустріти в усіх 72 округах штату.
Однак так було не завжди.
На початку XX століття ці птахи практично зникли з території регіону через полювання та скорочення природних місць існування.
У 1976 році фахівці розпочали програму повернення диких індичок у природу Вісконсину.
Поступово популяція відновилася, і тепер птахи знову стали звичними мешканцями місцевих лісів.
Тож поява незвичайної світлої індички стала ще одним нагадуванням про різноманіття тваринного світу регіону.
Наймодніша індичка лісу
Хоча для науковців незвичайне забарвлення становить серйозний науковий інтерес, для звичайних користувачів інтернету історія виглядає досить кумедно.
На тлі звичних бурих побратимів світла індичка справді здається справжньою модницею.
Можна уявити, як вона з'являється серед інших птахів, ніби вирішила порушити всі правила лісового дрес-коду.
Але жодного спеціального вбрання, звісно, немає.
Це лише природна особливість її оперення.
Саме такі несподівані сюрпризи роблять спостереження за дикою природою особливо захопливим.
Адже поки люди сперечаються про модні кольори сезону, в лісах Вісконсину вже з'явилася індичка, яка обрала власний стиль — біло-сірий із чорними акцентами.
І, здається, зовсім не збирається питати в інших птахів, чи пасує їй такий образ.
Природа знову довела, що вміє створювати найнезвичайніші дизайни без допомоги стилістів, фарб і фотошопу!
