У жовтні 2026 року Антоніу Гутерріш публічно звинуватив нафтові компанії в тому, що вони «варять нашу планету», і зажадав від урядів припинити субсидії на викопне паливо. Через кілька тижнів він запустив Global Grids Accelerator — ініціативу щодо прискорення інвестицій у чисту енергію в Африці та Південно-Східній Азії. 9 листопада TIME включив його до списку 100 найвпливовіших кліматичних лідерів 2026 року.
Це визнання приходить в останні тижні другого й фінального терміну Гутерріша на посаді генерального секретаря ООН. Його повноваження спливають 31 грудня. За десятиліття на цій посаді він не раз називав кліматичну кризу «визначальною проблемою часу», попереджав про «еру глобального кипіння» і наполягав на відмові від викопних видів палива. У листопаді на COP31 у Туреччині він тричі за 20 хвилин інтерв'ю AP повторив фразу «момент істини».
Гутерріш не має права вето чи бюджету для примусу. Його інструмент — голос. За роки він послідовно використовував його, щоб тримати клімат у центрі глобального порядку денного, навіть коли тема втрачала популярність. Він підкреслював непропорційний вплив змін клімату на бідні країни й вимагав справедливого переходу. Це відповідало його попередньому досвіду: у 1990-і як прем'єр-міністр Португалії він просував довгострокові інвестиції в зелену енергетику.
Публічний образ непохитного захисника клімату збігається з задокументованою практикою. Він критикував «аморальні» компанії за «гротескну жадібність», запускав ініціативи щодо прозорості ШІ та відновлюваної енергії. Опоненти іноді називали його риторику надто різкою, але факти показують: він не змінював позицію під тиском короткострокових політичних інтересів.
Включення до TIME100 Climate 2026 — не просто нагорода за минуле. Це визнання того, що в системі, де реальна влада розподілена між державами, постійний, безкомпромісний голос може впливати на порядок денний сильніше, ніж формальні важелі. Гутерріш іде, але його останні попередження про «вік кліматичних екстремів» і необхідність діяти зараз звучать саме тому, що він не міг і не хотів їх пом'якшувати.
Як людина, яка десятиліттями спостерігала, як політичні цикли відсувають довгострокові загрози, він обрав роль, яку не міг ігнорувати: говорити правду, поки є трибуна. Це не змінило світ за одну ніч, але зробило неможливим повністю відвести погляд.
