23 червня 2026 року в оранжереї Temperate House Королівських ботанічних садів К'ю Антоніу Гутерріш прийняв спеціальну Міжнародну медаль Kew. Директор садів вручив нагороду не в звичайному циклі, а поза графіком — на визнання його ролі в просуванні кліматичних і природоохоронних питань на глобальний рівень.
Для Генерального секретаря ООН це не просто особиста честь. Гутерріш прийняв медаль «не для себе, а для Організації Об'єднаних Націй і всіх, хто в ній працює на благо природи». Він наголосив: природа — наш головний союзник, а наука — компас, який має спрямовувати дії. Ці слова прозвучали на тлі Лондонського тижня кліматичних дій, де він також започаткував глобальний заклик до скорочення викидів метану та ініціативу прозорості впливу ШІ на довкілля.
За майже десятиліття на посаді Гутерріш послідовно ставив клімат і втрату біорізноманіття в центр порядку денного. Він наполягав на прискоренні переходу до відновлюваної енергетики, зміцненні Паризької угоди та мобілізації держав, бізнесу й громадянського суспільства. Його попередники на посаді Генсека теж говорили про клімат, але Гутерріш зробив це однією з головних тем свого мандата, навіть коли геополітичні кризи відволікали увагу.
Нагорода від К'ю — інституції з двовіковою історією наукового підходу до рослин і грибів — підкреслює саме цей акцент на доказовій базі. Гутерріш не раз повторював, що коли природу вважають витратним матеріалом, людство платить ціну. Це не нова риторика: ще до ООН він як прем'єр-міністр Португалії та Верховний комісар ООН у справах біженців просував ідеї сталого розвитку й колективної відповідальності.
У момент, коли багатосторонні інституції стикаються зі зростаючим скепсисом, прийняття нагороди від наукової установи виглядає як підтвердження давньої лінії поведінки. Гутерріш використовує символічний капітал нагороди, щоб нагадати: кліматичні та природні кризи вимагають спільних дій, а не ізоляції. Він не змінює курс під тиском — він його посилює.
Подібно до того, як старий дуб у К'ю витримує посухи, бо його коріння переплетене з корінням сусідів, так і глобальні проблеми розв'язуються лише через переплетені зусилля. Гутерріш це розуміє краще за багатьох.
Визнання від К'ю показує: навіть коли національні інтереси домінують, є постаті, які продовжують тримати у фокусі довгостроковий взаємозв'язок людини й природи — і платять за це репутацією, а не відступають.
