Це вітрильний спорт, точніше перегони на швидкісних вітрильних катамаранах з підводними крилами — формат SailGP.
Такі човни буквально «злітають» над водою на фойлах і можуть розганятися понад 100 км/год.
Шість місяців тому в Окленді два човни зіткнулися на швидкості майже 90 км/год — і це виглядало як кінець сезону для обох команд. Сьогодні, на Балтійському морі біля Засніца, ті ж екіпажі Нової Зеландії та Франції посіли перші два рядки у своїй групі після кваліфікаційних перегонів.
Катастрофа в лютому зруйнувала не лише катамарани, а й кар'єри: у новозеландця Луї Сінклера — складні переломи обох ніг, у француженки Манон Одіне — внутрішні травми. Обидві команди пропустили кілька етапів, поки будували нові човни та заліковували рани. Повернення до Німеччини стало для них першим серйозним тестом на відновлення.
Пітер Берлінг та його Black Foils показали, що швидкість і контроль повернулися: дві перемоги в п'яти перегонах групи. Французи під керівництвом Квентіна Делап'єра йшли буквально в кроці — відстали лише на одне очко. Примітно, що Делап'єр одразу знайшов спільну мову з новим тримером Лі Макмілланом, який повернувся після важкої травми плеча, отриманої в тому ж інциденті.
У суботу французи встановили новий рекорд швидкості — 58,1 вузла, на два вузли вище за попереднє досягнення Данії на тих же водах. Але Делап'єр більше радів не рекорду, а злагодженій роботі всієї команди в семи човнах групи А. Це вже не просто повернення — це сигнал, що психологічний бар'єр подолано.
Порівняйте зі звичайним життям: після серйозної аварії водій спочатку боїться знову сісти за кермо, потім обережно виїжджає на порожню дорогу, а потім раптом розуміє, що може їхати так само впевнено, як раніше. Саме це і сталося з двома екіпажами на Балтиці.
Австралія в підсумку виграла весь вікенд, але для Нової Зеландії та Франції головне — не підсумкове місце, а те, що вони знову в грі. Наступний етап у Валенсії покаже, наскільки далеко вони зможуть зайти в цьому сезоні.
