У контрольованих резервуарах із замкнутим циклом води вже за кілька років з'являться свіжі хамур, сибас і креветки, чий смак не залежатиме від штормів в Аравійському морі чи далеких поставок з Азії. Проєкт Qitaf Holding і японської Global Academy Limited націлений на 30 тисяч тонн морепродуктів на рік — цифра, яка здатна помітно скоротити імпорт в еміраті, де пустеля зустрічається з морем лише на вузькій смузі узбережжя.
Земля Абу-Дабі диктує свої правила: спекотний клімат, дефіцит прісної води та солонуваті ґрунтові джерела. Саме тому вибір упав на модульні системи рециркуляції (RAS) японського зразка — замкнуті контури, де вода очищується, насичується киснем і повертається в басейни без постійного забору з моря. Така технологія дозволяє підтримувати стабільну температуру й солоність, а отже — отримувати рибу з щільною, пружною текстурою та чистим, майже нейтральним морським ароматом, без присмаку мулу чи водоростей, характерного для відкритих садків.
За проєктом стоять не абстрактні корпорації, а конкретні партнери: Qitaf Holding, що повністю належить Abu Dhabi National Investment and Development, відповідає за землю, дозволи та інфраструктуру, а Global Academy Limited передає ноу-хау з вирощування й переробки. Місцеві фахівці опановуватимуть японські протоколи годування та моніторингу якості води — навички, які раніше доводилося імпортувати разом із готовою продукцією.
У перші роки зосередяться на комерційно затребуваних видах: групері (хамурі), кобії, сибасі, луціані, камбалі, палтусі та креветках. Згодом комплекс може вирости в повноцінний ланцюжок — від інкубаторів і виробництва кормів до швидкої заморозки, холодних складів і логістики. Це не просто ферма, а спроба створити регіональний хаб переробки та розподілу морепродуктів.
Економіка проєкту відображає головне завдання емірату — знизити залежність від імпорту, який нині покриває більшу частину споживання риби та морепродуктів. RAS-системи мінімізують витрати води й дозволяють працювати цілий рік незалежно від сезону, але потребують значних вкладень в енергію та обладнання. Успіх залежатиме від того, наскільки швидко вдасться локалізувати кадри та інтегрувати проєкт у наявний ланцюжок поставок готелів і ресторанів.
Коли комплекс вийде на повну потужність, свіжа продукція з'явиться на ринках і в мережах Абу-Дабі та Дубая — насамперед у сезонних поставках для ресторанів і готелів, а також у роздрібі. Відвідувачі зможуть скуштувати рибу, вирощену за кілька кілометрів від пустелі, а не доставлену за тисячі миль.
Цей проєкт показує, як в умовах гострого дефіциту природних ресурсів точна інженерна думка та міжкультурний обмін перетворюють морський смак на продукт, що народжується прямо посеред пісків.
