Нейротехнології, дані нейтринної обсерваторії, буддійська філософія та давні уявлення про природу стають матеріалом мистецтва Маріко Морі. Її масштабна ретроспектива в Токіо об'єднує близько 40 творів за три десятиліття і розкриває художній пошук, у якому технології допомагають людині відчути себе частиною значно більшого світу.
«Я не вірю, що все обмежується тим, що ми бачимо», — каже Маріко Морі.
Ця думка проходить через понад три десятиліття її творчості. Японська художниця звертається до того, що зазвичай залишається поза межами безпосереднього сприйняття: до зв'язків між свідомістю, тілом, природою і космічними процесами. У її роботах цифрові технології, наукові дослідження та духовні традиції стають різними способами наблизитися до невидимого.
31 жовтня 2026 року в Mori Art Museum в Токіо відкрилася виставка Mariko Mori: All That Shines («Маріко Морі: Усе, що сяє»). Це перша велика ретроспектива художниці в Японії після виставки Pure Land в Музеї сучасного мистецтва Токіо в 2002 році. Експозиція об'єднує близько 40 творів, створених більш ніж за 30 років, і організована Mori Art Museum спільно з Solomon R. Guggenheim Foundation.
Мистецтво, що виходить за межі музею
Масштаб художнього пошуку Морі розкривається не лише в музейних залах. У 2010 році вона заснувала Faou Foundation, щоб створювати постійні публічні твори мистецтва в унікальних природних місцях по всьому світу. Проєкт задуманий як серія з шести site-specific інсталяцій — по одній на кожному з шести населених континентів. Важлива частина задуму — взаємодія з місцевими спільнотами та увага до природної і культурної спадщини кожного місця.
Перші дві роботи з'явилися на острові Міяко в Японії та в Ріо-де-Жанейро в Бразилії. Primal Rhythm: Sun Pillar (2011) — світлова колона на прибережній скелі, пов'язана з рухом сонця і зимовим сонцестоянням. Ring: One with Nature (2016) — скульптура біля водоспаду Веу-да-Нойва, колір якої змінюється від синього до золотого під впливом сонячного світла. Третя робота проєкту, Peace Crystal (2016–2024), була представлена у Венеції в 2024 році; згодом її планують передати Ефіопії для постійної установки.
Від кіберобразу до єдності
У середині 1990-х Морі привернула увагу мистецького світу серією Cyborg (1994–1995) і роботою Birth of a Star (1995). Вона поєднувала елементи японської аніме-культури, відеоігор, косплею та моди з цифровими зображеннями, у яких сама поставала в образах героїні майбутнього. Ці твори досліджували мінливість ідентичності та межі між людиною і технологією.
Поступово інтерес художниці змістився від образів сучасної міської культури до масштабніших питань — про свідомість, життя і смерть, природу існування. У її практиці з'явилися буддійська космологія, давні уявлення про світ і наукові дослідження.
Одним із ключових творів цього періоду стала інтерактивна інсталяція Wave UFO (1999–2002). Відвідувач лягає всередину великої капсулоподібної конструкції та вдягає спеціальну гарнітуру, що зчитує мозкову активність. На куполоподібному екрані з'являються зображення, які реагують на мозкові хвилі, а потім демонструється відео Connected World. Так внутрішні процеси організму стають частиною візуального досвіду, а глядач — учасником твору. В експозиції в Токіо передбачено можливість пройти цей досвід, однак кількість місць обмежена.
Коли невидимі процеси стають образом
У роботі Tom Na H-iu (2006) Морі звертається до явищ, які неможливо побачити неозброєним оком. Скульптура пов'язана з даними нейтринної обсерваторії Super-Kamiokande при Інституті досліджень космічних променів Токійського університету. Вона реагує на нейтрино, що виникають зокрема внаслідок процесів на Сонці, в земній атмосфері та при далеких зоряних вибухах. Ці дані перетворюються на світлові спалахи, роблячи невидимі космічні події частиною мистецького досвіду.
Назва Tom Na H-iu відсилає до давнього кельтського слова, що позначає загробний світ. У цій роботі наукові дані та давні уявлення про існування після смерті зустрічаються не як взаємовиключні пояснення, а як різні способи осмислити те, що лежить за межами людського сприйняття.
Коли невидиме стає внутрішнім світлом
За інтересом Морі до космосу, давніх культур і нових технологій стоїть особисте питання. Після смерті батька, коли художниці було трохи більше двадцяти, вона замислилася над тим, чи справді людське існування закінчується зі смертю. У пошуках відповіді вона зверталася до буддизму й астрофізики, відвідувала давні священні місця та співпрацювала з ученими й інженерами, розробляючи технології, які могли б дати людині відчути зв'язок із Всесвітом.
У своєму зверненні до виставки Морі формулює думку, що стала одним із ключів до розуміння її творчості:
«У своїй практиці я поступово дійшла думки, що якщо щось подібне до душі існує, можливо, вона і є світло — частина масштабнішого буття».
Чотири розділи одного дослідження
Експозиція вибудувана хронологічно й поділена на чотири частини: Birth of a Star («Народження зірки»), Connected World («Пов'язаний світ»), Primal Memory («Первісна пам'ять») і One with Nature («Єдність із природою»). Разом вони показують, як змінювалася художня мова Морі і як поступово розширювалося коло її питань — від образу людини в технологічному суспільстві до взаємозв'язку всіх форм життя.
Фінальний розділ присвячено проєктам Faou Foundation і включає нову відеоінсталяцію All That Shines (2026). На великому LED-екрані представлено види місць, пов'язаних із роботами художниці: Primal Rhythm: Sun Pillar, Ring: One with Nature і океан біля її студії Yuputira на острові Міяко. Це не пряма трансляція, а відео, що з'єднує простір музею з природними ландшафтами за його межами.
Назва виставки — All That Shines («Все, що сяє») — можна прочитати ширше, ніж просто вказівку на світлові ефекти у творах. Для Морі світло стає образом того, що пов'язує різні форми існування й дає змогу відчути присутність невидимого. Її мистецтво не намагається пояснити устрій Всесвіту. Воно пропонує на мить вийти за межі звичного погляду й відчути себе частиною світу, в якому людина, природа і космос не існують ізольовано одне від одного.
