У водах стародавнього басейну під Шартром археологи несподівано натрапили на фрагменти статуй, які рідко зберігаються в цьому куточку Галлії. Знахідки 2026 року у святилищі Сен-Мартен-о-Валь знову оживили один із найбільших релігійних комплексів римської доби.
Розкопки відновилися влітку після чотирирічної перерви. Науковці зосередилися на монументальному фонтановому комплексі, пов'язаному з будівлею, присвяченою Аполлону. Центральний басейн виявився глибшим за два метри, облицьований білим мармуром і включав платформу зі сходами, балюстраду та систему переливу.
Така складна гідротехніка, вочевидь, слугувала не лише для видовищного ефекту, а й для ритуальних обмивань перед входом до святилища. Відвідувачі могли спускатися до води, очищатися і потім наближатися до культової будівлі. Подібна конфігурація поки не має прямих аналогів у Римській імперії.
Головною несподіванкою стали численні уламки статуй і рельєфів, вилучені з басейну та навколо нього. Фігури, судячи з усього, зображали міфологічні сцени і колись прикрашали фасад над головною водоймою. У Шартрі римська скульптура трапляється вкрай рідко, тому кожна деталь набуває особливої цінності.
Святилище займало понад десять гектарів і могло приймати тисячі паломників під час свят. Збудоване наприкінці I — на початку II століття нашої ери, воно лежало біля стін римського Автрикума — попередника сучасного Шартра. Збереженість пам'ятки вражає: тут уже знаходили залишки підвісної дерев'яної стелі, а тепер — цілі групи скульптурного декору.
Ці відкриття дозволяють краще зрозуміти, як римляни й галли поєднували архітектуру, воду та міф у єдиному ритуальному просторі. Вода тут виступала не просто прикрасою, а активним учасником священнодійства, пов'язуючи земне і божественне.
Подальші розкопки покажуть, як саме платформа, басейн і скульптури працювали разом. Уже зараз ясно, що Сен-Мартен-о-Валь залишається справжньою лабораторією просто неба для вивчення релігійного життя римської Галлії.
