На початку липня 2026 року Європейське космічне агентство оприлюднило результати дослідження, що відкривають унікальну можливість зазирнути в найперші глави космічної історії. Космічний телескоп Euclid ідентифікував 31 найдавніший квазар — надзвичайно яскраві галактичні ядра, енергію яких підживлюють надмасивні чорні діри. Два з цих об’єктів випромінювали світло з інтенсивністю, що в трильйон разів перевищує яскравість Сонця, у часи, коли Всесвіту було лише близько 670 мільйонів років, що становить заледве 5% від його теперішнього віку.
Квазари представляють собою скороминущий, але неймовірно яскравий етап в еволюції галактик. У їхніх центрах матерія з величезною швидкістю закручується по спіралі в чорну діру, вивільняючи в процесі колосальну кількість енергії. Такі об’єкти здатні затьмарити сукупне світло всіх інших зірок у своїй материнській галактиці в сотні або навіть тисячі разів. Виявити їх у ранньому Всесвіті надзвичайно складно: вони зустрічаються рідко, їхнє світло тьмяніє через величезні відстані, і їх легко сплутати зі звичайними зірками нашої Галактики Чумацький Шлях серед незліченних точок світла.
Телескоп Euclid, запущений у 2023 році, був спеціально спроектований для місій такого масштабу. Завдяки поєднанню широкого кута огляду неба з екстремальною чутливістю, він ефективно сканує величезні простори космосу, щоб зафіксувати навіть відносно слабкі сигнали. Ця здатність дозволила дослідникам зробити більше, ніж просто знайти окремих рекордсменів; вони провели справжній перепис ранніх квазарів. Досі астрономам було відомо лише про кілька таких об’єктів при високих червоних зміщеннях (z > 7). Лише за кілька місяців роботи Euclid зумів більше ніж удвічі збільшити цю кількість.
Найдавніші з цих знахідок отримали позначення EUCL J172902.75+641018.1 та EUCL J125308.55+705432.3 з показниками червоного зміщення 7,77 та 7,69. Світло від цих об’єктів подорожувало понад 13 мільярдів років, щоб досягти нас. Ці квазари виникли під час епохи реіонізації — перехідного періоду, коли Всесвіт еволюціонував від темного нейтрального стану до іонізованого під впливом першого покоління світних тіл. Їх вивчення допомагає вченим зрозуміти, як надмасивні чорні діри та перші великі галактики могли сформуватися настільки стрімко.
Один із цих рекордних квазарів уже став об’єктом прискіпливого вивчення: він оточений галактикою, багатою на пил та газ, де відбувається бурхливе зореутворення. Це дає життєво важливі підказки про специфічне середовище, яке дозволило цим первісним монстрам рости. Такі умови в ранньому космосі суттєво відрізнялися від тих, що ми спостерігаємо в пізніші епохи, що робить кожне подібне спостереження безцінним для сучасної науки та розуміння еволюції матерії.
Відкриття Euclid не є справою випадку, а результатом систематичної наукової роботи. Телескоп продовжує збирати дані для створення детальної карти темного Всесвіту, і дослідники очікують ще більше революційних знахідок у найближчому майбутньому. Кожна нова точка на цій карті ранніх квазарів наближає нас до відповіді на фундаментальне питання: як космосу вдалося створити такі масивні структури всього через кілька сотень мільйонів років після Великого вибуху?
Для астрономів це справжній прорив: перехід від спостереження за ізольованими об’єктами до аналізу широкої статистичної вибірки. Це дозволяє будувати більш точні моделі розвитку раннього космосу та перевіряти існуючі космологічні теорії. Використання передових інструментів Euclid відкриває нову еру в позагалактичній астрономії, де кількість виявлених об’єктів дозволяє робити впевнені висновки про стан Всесвіту в його зародковому стані.
Для всіх інших, хто дивиться на нічне небо, це слугує черговим нагадуванням про те, наскільки динамічним і надзвичайним залишається наш Всесвіт навіть через 13,8 мільярда років після свого народження. Це дослідження підкреслює, що ми лише починаємо розуміти справжню складність і велич космічної еволюції, а кожен новий успіх Euclid додає важливий фрагмент до грандіозної мозаїки нашого походження.
