На початку липня 2026 року Європейське космічне агентство повідомило про відкриття, яке дозволяє зазирнути в найперші розділи космічної історії. Космічний телескоп Euclid виявив 31 найдавніший квазар — надяскраві ядра галактик, що живляться за рахунок надмасивних чорних дір. Два з них сяяли яскравістю трильйона Сонць у часи, коли Всесвіту було лише близько 670 мільйонів років — приблизно 5% від його нинішнього віку.
Квазари являють собою короткий, але неймовірно яскравий етап еволюції галактик. У їхньому центрі матерія стрімко падає на чорну діру, вивільняючи колосальну енергію. Такі об'єкти здатні затьмарювати світло всієї своєї галактики в сотні й тисячі разів. Виявити їх у ранньому Всесвіті вкрай важко: вони зустрічаються рідко, їхнє світло слабшає через величезні відстані, а серед безлічі далеких об'єктів їх легко сплутати із зорями Чумацького Шляху.
Апарат Euclid, виведений на орбіту у 2023 році, був спроєктований саме для розв’язання подібних завдань. Завдяки поєднанню широкого огляду неба та високої чутливості він ефективно «прочісує» величезні ділянки космосу, фіксуючи навіть відносно слабкі сигнали. Це дозволило не просто знайти окремих рекордсменів, а провести справжній перепис ранніх квазарів. До цього часу астрономи знали лише про поодинокі такі об'єкти на великих червоних зміщеннях (z > 7). Тепер же їхня кількість зросла більш ніж удвічі всього за кілька місяців роботи місії.
Найдавніші знахідки отримали позначення EUCL J172902.75+641018.1 та EUCL J125308.55+705432.3 із показниками червоного зміщення 7,77 та 7,69 відповідно. Світло від цих об’єктів прямувало до нас понад 13 мільярдів років. Ці квазари з'явилися в епоху реіонізації — перехідний період, коли Всесвіт із темного та нейтрального ставав іонізованим під впливом першого покоління яскравих об'єктів. Їхнє вивчення допомагає зрозуміти, яким чином так швидко сформувалися надмасивні чорні діри та перші великі галактики.
Одного з цих рекордсменів уже встигли дослідити детальніше: він оточений запиленою, багатою на газ галактикою, у якій активно народжуються нові зірки. Це дає цінні підказки щодо того, у якому середовищі відбувався ріст цих ранніх монстрів.
Відкриття телескопа Euclid — це не просто випадковий успіх, а результат систематичної та кропіткої праці. Телескоп продовжує збирати дані для побудови детальної карти «темного» Всесвіту, тож науковці очікують на ще більше знахідок. Кожна нова точка на мапі ранніх квазарів наближає нас до відповіді на питання, як лише за кілька сотень мільйонів років після Великого вибуху космос зумів породити такі велетенські структури.
Для астрономів це справжній прорив, адже ми переходимо від вивчення окремих яскравих «маяків» до повноцінної статистики. А для всіх, хто захоплюється нічним небом, це чергове нагадування про те, наскільки динамічним та дивовижним залишається наш Всесвіт навіть через 13,8 мільярда років.
