12 листопада 2026 року Європейське космічне агентство оприлюднило перший великий набір даних із космічного телескопа Euclid. Реліз, що отримав назву DR1-Foundation, містить спостереження приблизно за 13 місяців і охоплює ділянку неба площею близько 1900 квадратних градусів — це еквівалентно площі майже 9500 повних Місяців. У ньому зафіксовано світло від понад мільярда об'єктів, серед яких понад 900 мільйонів галактик. Обсяг інформації становив 1,7 мільйона гігабайтів. Це лише близько 14 відсотків площі, яку телескоп планує дослідити за всю шестирічну місію, але вже зараз учені отримали ключові фрагменти для побудови найдетальнішої тривимірної карти Всесвіту.
Euclid стартував у липні 2023 року і працює в точці Лагранжа L2, за півтора мільйона кілометрів від Землі. Його завдання — вивчити темний Всесвіт: темну матерію, темну енергію та космічну павутину, по нитках якої розподіляється видима речовина. Галактики чіпляються за щільні вузли цієї невидимої мережі, утвореної переважно темною матерією. Щоб зрозуміти, як вона влаштована і як розширюється космос, потрібні точні вимірювання відстаней і мас на величезних масштабах. Саме для цього створено Euclid.
Новий реліз демонструє можливості телескопа як ширококутного оглядового інструмента. Серед даних — близько 15 тисяч кандидатів у сильні гравітаційні лінзи. Це найбільший такий каталог за всю історію спостережень, що перевищує всі попередні разом узяті. Сильне лінзування виникає, коли масивна галактика на передньому плані викривлює та підсилює світло віддаленіших об'єктів. Такі системи дозволяють «зважувати» галактики разом з їхньою темною матерією та вивчати розширення Всесвіту. Раніше їх знаходили по одній, тепер учені можуть досліджувати їх як цілу популяцію. У пошуку допомагали алгоритми машинного навчання та тисячі добровольців через проєкт Space Warps на платформі Zooniverse.
Крім того, у даних понад 60 мільйонів кандидатів у квазари — яскраві ядра далеких галактик, де речовина падає на надмасивні чорні діри. Деякі з них належать до епохи, коли вік Всесвіту становив лише близько п'яти відсотків від нинішнього. Спектри отримано більш ніж для 160 мільйонів джерел. Розкладаючи світло на «веселку», учені визначають відстані до галактик за характерними лініями, насамперед за воднем, і починають вибудовувати тривимірну структуру космічної павутини.
Серед знімків — скупчення галактик Abell 3128 на відстані близько 800 мільйонів світлових років, кільцева галактика NGC 1291, група Мессьє 81 і суперкластер Годинник. Ці зображення — не просто гарні картини. Вони дають статистику, необхідну для рідкісних об'єктів і для розуміння того, як формувалися й зростали гігантські структури.
Директорка з науки ESA професорка Керол Манделл зазначила, що реліз є найбільшим космічним оглядом такого роду і закладає основу для відкриттів у новій галузі астрономії. Проєктна вчена місії Валерія Петторіно підкреслила: попередні релізи охоплювали лише кілька днів спостережень на площі близько 60 квадратних градусів, а тепер у розпорядженні дослідників — понад рік даних на значно більшій території. Повний Data Release 1 очікується в середині 2027 року і додасть вимірювання слабкого лінзування, які доповнять картину.
Дані вже доступні через платформу Euclid Data Space. Вони містять сирі спостереження, відкалібровані зображення, каталоги та спектри. Це лише початок. Попереду — роки роботи, які дозволять побачити, як темна матерія формує космічну павутину, а темна енергія прискорює розширення Всесвіту. Сотні мільйонів галактик, розкиданих на мільярди світлових років, уже вишиковуються в єдину карту. І за кожним із цих далеких вогників — складна історія речовини, гравітації та часу, яка поступово стає доступною людському погляду.