У темні зимові місяці Антарктиди, коли сонце не з'являється місяцями, імператорські пінгвіни ведуть своє найвразливіше життя — висиджують яйця та вирощують пташенят на морському льоду. Донедавна ці періоди залишалися майже недоступними для спостережень: звичайні супутникові знімки потребують світла, а наземні експедиції в таку пору майже неможливі.
Тепер дослідники з Даремського університету вперше застосували дані синтетичної апертурної радіолокації (SAR) із супутників Sentinel-1 Європейського космічного агентства. Радар посилає мікрохвильові імпульси та фіксує їхнє відбиття, не залежачи від сонячного світла й хмарності. На знімках колонії пінгвінів виглядають як яскраві рухливі скупчення пікселів на тлі гладкого льоду — саме так удалося відстежувати три найбільші колонії з 2017 по 2024 рік, іноді щодня.
Спостереження показали, що взимку колонії менш рухливі, а навесні та влітку птахи переміщуються на великі відстані. В Атка-Бей, наприклад, у сім із восьми років колонія ранньої весни переходила з морського льоду на льодовик, хоча морський лід залишався стабільним. Причини такої поведінки ще належить з'ясувати, але вже ясно: попередні уявлення про вподобання виду потребують перегляду.
Раніше супутникові спостереження у світлу пору року дали змогу відкрити десятки нових колоній і радикально змінити розуміння чисельності та поширення виду. Тепер SAR-дані заповнюють прогалину зимового періоду та дають можливість стежити за реакцією пінгвінів на зміни довкілля протягом усього циклу розмноження.
З 2016 року антарктичний морський лід помітно скорочується і, вочевидь, перейшов у новий, менш стабільний стан. У 2026 році імператорські пінгвіни були визнані вимираючим видом головним чином через прогнози подальшого скорочення льоду. Можливість цілорічного моніторингу за допомогою безкоштовних супутникових даних стає особливо цінною для оцінки загроз і планування заходів захисту.
Поєднання радіолокаційних та оптичних знімків дозволяє не лише рахувати птахів, а й помічати сліди їхньої життєдіяльності, такі як плями гуано. Це відкриває шлях до точніших оцінок популяцій і своєчасного реагування на кліматичні зрушення.
Вільно доступні супутникові дані тепер дають шанс краще зрозуміти, як імператорські пінгвіни пристосовуються до мінливої Антарктиди, і допомагають приймати обґрунтовані рішення щодо їхнього збереження.
