Дослідження, опубліковане в журналі Biological Psychology командою науковців з Університету Інсбрука в Австрії, показало, що фізичний контакт із собакою допомагає послабити фізіологічну реакцію організму на подальший стрес, хоча й не прискорює відновлення після вже пережитого напруження. Робота, датована 26 жовтня 2026 року, уточнює механізм, завдяки якому спілкування з улюбленцем впливає на стрес.
В експерименті брали участь 64 дорослих власників собак — 51 жінка та 13 чоловіків, середній вік 34,1 року. Усі собаки були здорові та старші за два роки. Учасників піддавали стандартним стресовим завданням: відповідям на запитання з обмеженням у часі та складним арифметичним обчисленням подумки під наглядом і з негативним зворотним зв'язком. Реакції реєстрували за допомогою електрокардіографії (ЕКГ) та електроенцефалографії (ЕЕГ).
Після першої серії тестів слідувала п'ятихвилинна пауза на відновлення. Одній групі дозволили вільно гладити та взаємодіяти із собакою, іншій — ні. Потім усі пройшли другий раунд стресових завдань. Фізіологічні показники підтвердили очікуваний стрес: прискорення пульсу, зниження його варіабельності, зниження активності альфа-хвиль і зростання бета-хвиль мозку.
Результати не виявили прискореного відновлення після першого стресу в тих, хто гладив собаку. Однак під час другого тесту в цієї групи спостерігалися помітно нижчі фізіологічні ознаки стресу. Суб'єктивні оцінки власного напруження учасників при цьому не завжди збігалися з даними приладів.
Отже, короткий фізичний контакт із собакою, вочевидь, знижує готовність організму до нового стресора, навіть якщо не допомагає швидше «відпустити» попередній. Дослідження підкреслює роль саме тактильної взаємодії серед інших форм спілкування з улюбленцем.
Для власників собак це означає, що кілька хвилин погладжування перед важливою зустріччю або складним днем можуть реально пом'якшити реакцію тіла, хоча сама людина не завжди помітить різницю одразу.
