Влітку 2026 року результати дослідників з Індійського технологічного інституту в Манді (IIT Mandi) розійшлися науковими та популярними виданнями. Група під керівництвом директора інституту Лакшмідхара Бехери та професора Чайяна Канті Нанді за допомогою мікроскопії живих клітин спостерігала за коренями томатів і баклажанів, поки рослини перебували під дією анестетиків.
Результати описано у двох роботах. У першій, що вийшла в журналі Advanced Biology у 2025 році, зафіксовано «ієрархічну» послідовність відключення органел: мітохондрій, лізосом, систем внутрішньоклітинного транспорту, хлоропластів і ядра. Коли анестетик прибирають, відновлення йде у зворотному порядку, і саме ядро координує повернення клітини до норми.
У другій роботі, опублікованій у Chemical & Biomedical Imaging 19 березня 2026 року, йдеться про саме ядро: під анестезією еухроматин, тобто активна частина ДНК, синхронно зміщується до периферії ядер у різних клітинах, а неактивний гетерохроматин залишається на місці. Автори пропонують вважати таку перебудову можливим біомаркером анестезованого стану, спільним для нейронних і ненейронних систем.
Важливе застереження: самі автори не стверджують, що знайшли ознаки суб'єктивного досвіду. В анотації другої статті сказано, що порушення органел посилюються при пригніченні синтезу АТФ, а отже, відображають енергетичну вразливість клітини, а не механізми, притаманні лише нейронам. Перебудова хроматину, за їхніми даними, від АТФ не залежить. В експериментах використовували місцевий анестетик лідокаїн і загальні анестетики етомідат і пропофол. Трактування «нелокальної» узгодженості ядер, яке Бехера вважає співзвучним індійській концепції знання (IKS), варто сприймати як інтерпретацію керівника проєкту, а не як висновок, що випливає безпосередньо з даних.
Класичні теорії свідомості, від теорії глобального робочого простору до інтегрованої інформаційної теорії, довго будувалися навколо нейронних структур. Інтегрована інформаційна теорія (IIT) Джуліо Тононі в цьому сенсі виглядає помітно інакше: свідомість у ній ототожнюється з інтегрованою інформацією, яку описує величина Φ, і теорія не прив'язує її до нейронів як таких.
Але є й істотне обмеження: IIT вимагає саме фізичної інтеграції, а не лише функціональної. Субстрат, таким чином, не зобов'язаний бути нейронним, а от структура причинних зв'язків зобов'язана бути присутньою. Тому синхронна динаміка клітин рослини не спростовує IIT, а змушує уточнити, які патерни інтеграції є достатніми для феноменальної свідомості. Сама теорія вже перевірялася на несподіваних наслідках: дослідник Скотт Ааронсон показав, що за її логікою навіть проста двовимірна ґратка логічних елементів могла б мати високий Φ, і Тононі визнав, що висновок зроблено коректно.
Заперечення залишається сильним. Електричні сигнали рослин здебільшого вирішують прикладні фізіологічні завдання: закривають продихи, перерозподіляють речовини, реагують на пошкодження. Вони не транслюють інформацію по всій системі, як передбачає теорія глобального робочого простору. Скептики, серед яких Лінкольн Тайц зі співавторами в Trends in Plant Science (2019) і Джон Меллатт з колегами в Protoplasma (2021), вказують, що в рослин немає нейронів і немає структур, які можна було б зіставити з мозком тварин, а твердження про свідомість рослин поки що спираються на слабкі докази.
У 2020 році в Protoplasma вийшла стаття «Anesthetics and plants: no pain, no brain, and therefore no consciousness», яка розбирає ту саму логіку, що й нове дослідження: від реакції рослин на анестетики до висновків про свідомість. Нарешті, дослідження повертає до суперечливої «гіпотези кореневого мозку», згідно з якою апекс кореня працює як децентралізований центр обробки інформації.
Уявіть мережу водопроводу в багатоповерховому будинку: якщо закрити один кран на нижньому поверсі, тиск упаде й нагорі, хоча центрального «мозку» в системи немає. Вода від цього, зрозуміло, нічого не відчуває. Рослини влаштовані схоже: сигнал поширюється без командного центру, але сам по собі такий механізм ще не робить організм свідомим.
Якщо подібні механізми справді вказують на примітивні форми інтеграції, питання про свідомість перестає бути справою лише нейробіологів. Воно стосується того, які часові та причинні патерни в живих системах породжують досвід і чи існують вони без нейронів. Відповіді поки немає, і саме тому подальші експерименти важливіші за гучні висновки.
