Десятиліттями нейронаука виходила з базового припущення: свідомість виникає завдяки складним взаємодіям нейронів у мозку. Однак останніми роками подібні ідеї стали все активніше обговорюватися не лише у філософії свідомості, а й серед частини нейровчених. Деякі дослідники, серед них нейробіолог Крістоф Кох і когнітивний нейровчений Нікко Реджентте, розглядають можливість того, що свідомість є не продуктом мозкової діяльності, а фундаментальною властивістю реальності — подібно до простору, часу чи матерії. У такій картині світу мозок виступає не творцем свідомості, а своєрідним фільтром та організатором її прояву в індивідуальному досвіді.
Подібний погляд зачіпає не просто окремі пояснювальні моделі — він ставить під сумнів самі основи нашого розуміння природи людини. Якщо свідомість існує незалежно від матерії або є її фундаментальним аспектом, то пошук нейронних корелятів свідомості може виявитися описом механізмів її прояву, а не остаточним поясненням її походження.
Однією з найбільш відомих сучасних концепцій є теорія інтегрованої інформації (Integrated Information Theory, IIT), розроблена нейробіологом Джуліо Тононі та активно розвивана Крістофом Кохом. Згідно з цією теорією, свідомість відповідає ступеню інтеграції причинно-наслідкової структури системи. Чим вища інтеграція інформації всередині системи, тим багатший її суб'єктивний досвід. У цій моделі свідомість розглядається не як побічний продукт обчислень мозку, а як фундаментальна властивість певної організації причинних взаємодій.
Центральне місце в подібних дискусіях займає поняття інтенціональності — спрямованості свідомості на світ. Ця концепція сходить до філософії Франца Брентано та Едмунда Гуссерля, а пізніше отримала власний розвиток у працях філософа Сіло. Згідно з цим підходом, свідомість ніколи не буває пасивною: вона завжди спрямована на щось і активно бере участь у формуванні сенсу пережитого досвіду. Свідомість не просто відображає дійсність, а постійно вибудовує відносини між людиною та світом через сприйняття, увагу та дію. Саме цим даний підхід відрізняється від матеріалістичних моделей, наприклад теорії глобальної робочої області, де свідомість розглядається перш за все як результат широкого поширення інформації між різними системами мозку.
При цьому подібні ідеї поки залишаються на рівні наукових і філософських гіпотез. Прямих експериментальних доказів того, що свідомість дійсно є фундаментальною властивістю реальності, поки не існує. Критики справедливо зазначають, що перехід від спостережуваних кореляцій між мозковою активністю та суб'єктивним досвідом до висновків про природу самої реальності вимагає значно більш строгих емпіричних підстав.
Доброю ілюстрацією цієї гіпотези служить образ радіоприймача. Радіо не створює музику — воно лише налаштовується на вже існуючі електромагнітні хвилі, виділяє потрібний сигнал з багатьох інших і відтворює його у чутній формі. Аналогічно мозок може не породжувати свідомість, а локалізувати та організовувати її прояв у людському досвіді. Ця метафора допомагає уявити можливу альтернативу звичній матеріалістичній моделі, хоча сама по собі, зрозуміло, не є доказом.
Якщо подібна гіпотеза колись отримає переконливе експериментальне підтвердження, її наслідки можуть виявитися вельми значними. Доведеться по-новому поглянути на природу штучного інтелекту: якщо свідомість не зводиться до обчислень, то навіть найдосконаліша обчислювальна система може залишатися безсвідомою. Нове осмислення отримають питання етики щодо тварин і, можливо, рослин. Зміниться підхід до дослідження змінених станів свідомості — при комі, загальній анестезії, глибокій медитації та інших станах, де зв'язок між мозковою активністю та суб'єктивним досвідом залишається предметом активних досліджень.
Поки подібні уявлення залишаються предметом наукових і філософських дискусій. Вони не скасовують накопичені нейробіологією дані, а пропонують іншу інтерпретацію їхнього значення. Незалежно від того, чи підтвердиться колись гіпотеза фундаментальності свідомості, сам факт її серйозного обговорення показує, що сучасна наука все частіше виходить за межі колишніх уявлень про природу розуму і продовжує шукати відповіді на одне з найглибших питань — що таке свідомість і яке місце вона посідає в устрої Всесвіту.
