Сьогодні в нашій рубриці звучить сама планета — голосом грибниці.
Музика піднімається не зі сцени й народжується не під пальцями виконавця. Її перші імпульси виникають під нашими ногами — у найтоншій живій мережі, що проходить між корінням дерев, камінням і опалим листям.
Цю музику неможливо почути людським вухом. Але можна вловити електричні коливання грибниці, перевести їх у звук — і несподівано опинитися всередині партитури, яку ліс створює просто зараз.
Британський музикант, композитор і саунд-художник Джейсон Сінгх вирушив до лісів Девона не для того, щоб змусити природу грати. Він прийшов як уважний співучасник — із приладами, відкритим слухом і готовністю зустрітися зі звучанням, яке ще не набуло звичної для людини форми.
Так з'явилася робота The Intelligence Below — «Розум під поверхнею»: звукова інсталяція, створена у взаємодії з живою грибницею.
І сьогодні планета запрошує нас почути те, що завжди звучало поруч, — просто раніше наш слух ще не був налаштований на цю частоту.
До лісу — не за звуком, а за зустріччю
Для створення твору Сінгх провів багато годин у лісах Фінгл і Ярнер на південному заході Англії.
Музикант підключав до грибниці біоелектричні датчики, що реєструють зміни електричної напруги. Потім отримані значення перетворювалися на параметри звуку: висоту тону, ритм, тривалість і тембр.
Важливо уточнити: гриби не виконують мелодію в людському розумінні, а прилади не «перекладають мову грибів» буквально. Це соніфікація — художній і дослідницький метод, за якого вимірювані дані стають чутними.
Напрямок музичного руху задає жива система, але спосіб його озвучення обирає людина. Тому перед нами не самостійна композиція гриба і не звичайний авторський твір. Це зустріч двох способів присутності у світі — біологічного процесу й людського сприйняття.
Електричний імпульс стає нотою. Зміна напруги — рухом мелодії. Невидиме отримує можливість проявитися в доступному нам діапазоні.
Сам Сінгх описує цю роботу як спробу налаштуватися на інші живі істоти й відчути зв'язок із ними.
Музика, яку ніхто не створив самотужки
Найпрекрасніше в The Intelligence Below — неможливість назвати одного автора.
Грибниця створює електричну динаміку. Датчики вловлюють її зміни. Програмна система переводить дані в звук. Музикант обирає параметри переведення й формує простір твору. Ліс додає власну акустику, рух повітря, вологість і випадковість кожної миті. А слухач поєднує все почуте в особисте переживання.
Твір виникає не всередині одного учасника, а між ними.
Це не спроба змусити природу грати за людськими правилами. Радше запрошення тимчасово послабити звичний контроль і почути, що може народитися в співучасті.
Грибниця не стає музичним інструментом. Вона залишається живою системою, чиї процеси людина вчиться сприймати новим способом.
Живі лабіринти
Інсталяція увійшла до виставки Living Labyrinths: Art and Fungi — «Живі лабіринти: мистецтво і гриби», яка відкривається 3 жовтня 2026 року у Royal Albert Memorial Museum & Art Gallery в Ексетері й триватиме до 21 лютого 2027 року. Підготовка проєкту тривала близько п'яти років.
Виставка поєднує сучасне мистецтво, історію та мікологію, показуючи гриби не лише як лісові організми, а й як учасників складних взаємин, від яких залежить життя цілих екосистем.
Поруч із роботою Сінгха представлено грибні акварелі Беатрікс Поттер. Задовго до появи її знаменитих казкових героїв вона уважно вивчала гриби й створювала точні ботанічні зображення, проте її внесок у мікологію за життя довго залишався недооціненим.
Художниця Джо Перл звернулася до історії Potteromyces asteroxylicola — викопного гриба, що отримав ім'я Поттер у 2023 році.
А Джемма Андерсон-Темпіні, співпрацюючи з дослідниками медичної мікології Ексетерського університету, створила роботу Myco-Mother. Художниця зобразила власний мікобіом — спільноту грибів, що живуть усередині людського тіла, — використавши фарби з місцевого ґрунту та червоного пісковику.
Так виставка поступово змінює напрямок погляду: від грибниці під ногами — до грибів усередині нас.
Що ця подія додала до звучання планети?
Ми звикли вважати музикою те, що створює людина: голос, струну, клавішу, ритм рук. Але The Intelligence Below пропонує розширити сам момент народження твору.
Навколишній світ сповнений процесів, які не зобов'язані бути схожими на наші, щоб мати власну цінність. Дерево, грибниця, людина, прилад і лісовий простір не існують тут окремо: кожне зберігає свою природу і водночас бере участь у появі нового досвіду.
Саме тому ми чуємо не просто переклад електричних імпульсів. Ми чуємо результат зустрічі.
Життя вже сповнене руху, обміну й вібрації. Людина не додає йому чарівності — вона спрямовує увагу туди, де воно завжди було присутнє.
І тоді з невидимої мережі виникає музика, у якої немає єдиного автора. Є лише живий простір співтворення, де кожна форма звучить по-своєму, а сердечна співучасть з'єднує ці голоси в одну нескінченно розгорнуту симфонію.
Світ не починає звучати в той момент, коли ми підключаємо датчики.
У цей момент ми нарешті приєднуємося до його звучання.
