В Атлантиці, де зазвичай у розпал сезону вирують стихії, уже понад сто днів панує незвична тиша. Жодного урагану від початку сезону — явище, небачене з 1950 року.
За даними метеорологів, рекордна пауза пов'язана з потужним Ель-Ніньйо. Це кліматичне явище, що виникає в Тихому океані, змінює вітрові потоки по всьому світу й створює умови, згубні для зародження тропічних штормів в Атлантиці.
Вітровий зсув — різка зміна швидкості та напрямку вітру на різних висотах — буквально розриває системи, що зароджуються. Повітря, яке опускається над західною частиною Атлантики, додатково пригнічує розвиток хмарності та опадів, необхідних для ураганів.
До середини вересня, у статистичний пік сезону, коли зазвичай формується два-три урагани, в Атлантиці налічується лише п'ять короткоживучих тропічних штормів. Останній із них, Едуард, ледве не досяг порогу урагану, але був зупинений біля узбережжя Техасу й Луїзіани.
Навіть у такі спокійні роки небезпека не зникає повністю. Слабкі шторми, як-от Артур у червні, здатні приносити катастрофічні зливи: за добу в Луїзіані випало понад 73 сантиметрів опадів, побивши старі рекорди.
Історія показує, що урагани іноді прориваються навіть у малоактивні сезони. У 1992 році, коли було лише сім штормів, ураган Ендрю п'ятої категорії обрушився на Флориду з руйнівною силою.
Пізня частина сезону, коли системи частіше формуються ближче до узбережжя США, залишається під наглядом. Ель-Ніньйо продовжить впливати на атмосферу, але локальні умови в Мексиканській затоці можуть дати шанс окремим системам.
Рекордна пауза нагадує: океан і атмосфера пов'язані складними нитями, і навіть потужне пригнічення активності не скасовує ризику раптових проявів стихії.
