У тропічних водах біля берегів Коста-Рики шовковисті акули вже десятиліттями стають здобиччю довгих ярусів. Ці стрункі хижаки завдовжки до трьох метрів, відомі як Carcharhinus falciformis, значаться уразливими за Червоним списком МСОП, а їхня чисельність у Тихому та Індійському океанах помітно падає.
За даними доповіді Програми ООН з навколишнього середовища, з 2020 по 2024 рік Коста-Рика забезпечила 82 відсотка світового прямого експорту продукції з шовковистих акул. Лише за рік з червня 2023-го по травень 2024-го країна вивезла 734 тонни м'яса на 1,9 мільйона доларів і 45 тонн плавців на п'ять мільйонів доларів. За оцінками місцевої НУО CREMA, це відповідає загибелі щонайменше 45 тисяч особин.
Такі обсяги привернули увагу Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори. У липні CITES розпочала перевірку коста-риканського промислу: якщо країна не доведе, що експорт не завдає шкоди популяції, комітет може рекомендувати нові заходи, а в разі їх ігнорування — призупинити постачання.
Експерти CREMA вказують на системні проблеми. Квоти на вилов, за їхніми словами, ґрунтуються не на повноцінних наукових оцінках, а на відсотку від минулих уловів, і часто перевищуються. Понад 80 відсотків акул, що потрапляють у сіті, ще не досягли статевої зрілості, яка настає лише у 10–12 років. Крім того, відзначається розбіжність у сотнях тонн плавців між даними про вивантаження та експорт.
Офіційно шовковисті акули в Коста-Риці значаться серед промислових видів, управління якими передано Інституту рибальства та аквакультури. Однак національний список видів під загрозою, на думку активістів, має забороняти їхню комерціалізацію. Рибалки стверджують, що акули трапляються як прилов під час лову махі-махі та тунця, але частка Коста-Рики у світовому експорті змушує сумніватися у випадковості.
Глобально популяції акул і скатів з 1970 року скоротилися вдвічі через перелов. У випадку з шовковистими, чиє відновлення йде повільно, подальший інтенсивний промисел ризикує призвести до критичного зниження чисельності в регіоні.
Щоб зберегти баланс морських екосистем, Коста-Риці необхідно перейти до суворого контролю та альтернативних видів промислу, спираючись на незалежні дані про запаси.
