У травні 2026 року в національному парку Вірунга на сході Демократичної Республіки Конго в горили Грауера на ім'я Лулінгу народилося дитинча. Самка, випущена в дику природу лише двома роками раніше, успішно впоралася з материнством, і обоє — мати й маля — почуваються добре. Ця подія стала важливою віхою для програми реінтродукції, яку веде Центр реабілітації та екологічної просвіти горил GRACE.
Лулінгу потрапила до притулку GRACE у 2016 році, коли їй було лише півтора року. Її врятували від незаконної торгівлі дикими тваринами, і в притулку вона пройшла реабілітацію під наглядом «прийомних» горилячих матерів. У 2024 році самку випустили у віддалений район парку Вірунга біля гори Тшіаберіму. Тепер, коли вона сама стала матір'ю, фахівці вбачають у цьому прямий доказ успішної адаптації до дикого життя.
Горили Грауера, або східні рівнинні горили, — найбільші примати планети й ендеміки тропічних лісів східної ДРК. З 1994 року їхня популяція скоротилася приблизно на 77 відсотків і за оцінками 2015 року становила близько 3800 особин. У 2016 році вид було переведено до категорії «на межі зникнення». Кожне нове народження набуває особливого значення на тлі тривалого скорочення ареалу через збройні конфлікти, вирубування лісів і видобуток корисних копалин.
Співробітники GRACE наголошують, що мета притулку — не лише рятувати постраждалих тварин, а й повертати їх у природу, щоб відновлювати спустошені ліси. Успіх Лулінгу вже спонукав команду розглянути можливість випуску додаткових особин. Водночас зберігаються серйозні ризики: від початку 2025 року значна частина парку Вірунга перебуває під контролем збройних угруповань, що посилює браконьєрство та незаконну торгівлю.
Щоб зміцнити зв'язок місцевих громад із парком, ім'я новонародженому виберуть разом із жителями навколишніх сіл. Голосування та церемонія наречення стануть частиною зусиль із формування підтримки охорони природи. Такі кроки показують, що довгострокове виживання горил залежить не лише від наукових програм, а й від залученості людей, які живуть поруч із ними.
Народження дитинчати в реінтродукованої самки нагадує, що навіть невеликі успіхи в охороні можуть запускати ланцюжок відновлення, якщо вдається поєднати реабілітацію тварин із урахуванням інтересів місцевих жителів і постійним моніторингом загроз.
