Серед метеликів дорослий вік зазвичай триває лічені тижні — час для живлення, спарювання та відкладання яєць, після чого організм швидко занепадає. Однак види роду Heliconius із тропічних лісів Центральної та Південної Америки живуть у середньому втричі довше за найближчих родичів, а окремі особини сягають 348 днів. При цьому в деяких із них, наприклад Heliconius hecale, майже не спостерігається фізіологічного погіршення з віком.
Дослідження, опубліковане в Nature Communications і проведене під керівництвом Університету Брістоля спільно зі Смітсонівським інститутом тропічних досліджень у Панамі, порівняло види триби Heliconiini. Вчені вимірювали тривалість життя, масу тіла та силу захвату — показник м'язової функції. Навіть коли Heliconius hecale позбавляли пилку, їхнього основного джерела поживних речовин, вони все одно жили значно довше за Dryas iulia, яка не живиться пилком. Різниця в максимальній тривалості життя між видами сягала 25 разів — 348 днів проти 14.
Пилок, безумовно, дає перевагу: він дозволяє підтримувати організм довше, ніж нектар. Але експерименти показали, що живлення пояснює не все. Heliconius hecale зберігали масу тіла та силу захвату протягом усього життя, тоді як Dryas iulia втрачали чверть сили вже через п'ять тижнів. Базова смертність у довгоживучих видів виявилася нижчою, а швидкість старіння — повільнішою. Це вказує на еволюційні зміни в самій біології комах.
Близька спорідненість видів із різко відмінною тривалістю життя робить Heliconius зручною моделлю. Замість порівняння далеких одне від одного організмів дослідники можуть шукати конкретні генетичні та фізіологічні відмінності, які уповільнюють зношування тканин. Наступний крок — виявити, які саме механізми дозволяють цим метеликам так довго зберігати працездатність м'язів і стабільну масу тіла.
Відкриття підкреслює, наскільки пластичним може бути процес старіння навіть у межах однієї групи комах. Якщо вдасться зрозуміти, які біологічні риси забезпечують уповільнене старіння в Heliconius, це дасть нові орієнтири для вивчення того, як організми загалом контролюють швидкість зношування та підтримання функцій.
