Коли починається наш внутрішній світ? З першого подиху, першого дотику, знайомого голосу? Дослідження мозку немовлят поступово наближають науку до цього питання. Уже до народження в мозку виявляються деякі особливості організації, пов'язані у дорослих зі свідомим сприйняттям. А окремі реакції на звуки з'являються ще в останні тижні вагітності. Найважче — зрозуміти, коли за обробкою інформації виникає переживання: яково це — чути, відчувати, бути.
В огляді, опублікованому в Neuron у 2024 році, філософиня й дослідниця свідомості Клаудія Пассос-Феррейра з Нью-Йоркського університету зіставила нейрофізіологічні та поведінкові дані. На її думку, сукупність результатів підтримує припущення, що новонароджені вже мають свідомий досвід. Йдеться про здатність щось суб'єктивно відчувати; роздуми про себе й уміння описувати свої почуття належать до інших, складніших здібностей.
Один із найцікавіших експериментів починається з повторюваних звуків. У дослідженні 2021 року вчені реєстрували магнітні сигнали мозку у 56 плодів на термінах від 25 до 40 тижнів. Їм пред'являли послідовності тонів, у яких іноді порушувалася звична закономірність. Після 35 тижнів дослідники виявляли стійкіші ознаки розпізнавання змін у структурі повторюваних послідовностей. Автори інтерпретували це як можливе свідчення свідомої обробки. Водночас вони окремо наголосили: за такими даними встановити точний тиждень виникнення свідомості неможливо.
Тут важлива тонкість. Мозок здатен автоматично помічати окремий незвичний звук. Складніше завдання — уловити порушення правила, яке складається з кількох звукових послідовностей. Саме реакції на такі порушення приваблюють дослідників свідомості. Однак залишається альтернативне пояснення: незрілий мозок може сприймати цілу послідовність як єдиний звук, і тоді відповідь відображає простіше розпізнавання новизни. Тому результати внутрішньоутробних досліджень поки що допускають різні тлумачення.
Інший шлях до відповіді — вивчення того, як спілкуються між собою ділянки мозку. У роботі Хуйцин Ху, Родрі Кьюсака та Лоріни Наці, опублікованій у Brain Communications у 2022 році, проаналізували функціональну МРТ 282 доношених дітей і двох груп недоношених — по 73 обстеження в кожній.
До терміну доношеної вагітності дослідники вже розрізняли мережі уваги, виконавчого контролю та пасивного режиму роботи мозку. У дорослих ці системи беруть участь у розподілі уваги, організації обробки інформації та внутрішньо спрямованих процесах. У немовлят їхня будова відрізнялася від дорослої, а передчасне народження було пов'язане зі змінами мережевої організації. Під час обстеження на раніших термінах із цих трьох систем чітко виокремлювалася лише мережа уваги. Це свідчення дозрівання можливої інфраструктури свідомості; зміст переживань дитини таке сканування залишає відкритим.
Як зібрати ці розрізнені ознаки в переконливу картину? Джоел Фреліх і Тім Бейн пропонують «кластерний» підхід. Його логіка проста: впевненість підвищується, коли кілька незалежних показників сходяться в одному віковому періоді. Серед них — взаємодія мозкових мереж, реакції на порушення складних закономірностей та об'єднання інформації від різних органів чуття.
У міні-огляді, що вийшов онлайн у 2024 році й увійшов до випуску Acta Paediatrica за 2025 рік, автори доходять висновку, що свідомість, імовірно, присутня у п'яти місяців, а можливо, значно раніше. Дані про мережі мозку роблять правдоподібними короткі періоди свідомого досвіду вже при народженні або незабаром після нього. Можливість переживань до народження залишається більш спірною.
У цьому й полягає головний парадокс: здатність переживати світ може з'явитися задовго до здатності повідомити про пережите. Для дослідника мовлення слугує зручним свідченням свідомості. Немовлячий вік вимагає навчитися читати інші свідчення — і враховувати, що схожі сигнали у дорослого й дитини можуть виникати завдяки різним механізмам.
У цієї дискусії є цілком практичний бік. У неонатальній допомозі запобігання болю та його полегшення вже належать до обов'язкових складників догляду. Сучасні рекомендації передбачають оцінювання болю, належне знеболювання та участь батьків у підтримці дитини. Ці заходи потрібні вже тепер, поки дослідники продовжують уточнювати природу раннього суб'єктивного досвіду.
Наука поки що залишає відкритою дату початку нашого внутрішнього життя. Зате вона допомагає точніше сформулювати саме питання: які відчуття доступні дитині на кожному етапі розвитку і як ми можемо їх розпізнати? Для батьків і фахівців тут є людськи важлива перспектива — уважніше ставитися до створіння, чий досвід поки що виражається рухом, поглядом, плачем і змінами стану. До першого слова між людьми вже складається простір турботи.
