У Франції стартувала низка інноваційних експериментів із упровадження розмовних роботів і голосових систем на базі штучного інтелекту в лікарнях і будинках для людей похилого віку. Основна мета цих ініціатив — підтримка людей, які страждають на хворобу Альцгеймера та інші нейродегенеративні порушення. Нові технології покликані стати додатковим інструментом у немедикаментозній терапії, однак експерти наголошують: вони не повинні й не можуть замінити людську участь.
Практика в паризькій лікарні Брока
У паризькій лікарні Брока (Hôpital Broca) літні пацієнти вже беруть участь в експериментах із кількома видами роботизованих помічників.
Один із них — гуманоїдний робот NAO, який за допомогою запитань і спеціальних вправ спонукає пацієнтів до розмови та стимулює їхні когнітивні функції.
Інший пристрій, роботизований тюлень Paro, створено спеціально для надання терапевтичного комфорту (пет-терапія). Він оснащений датчиками, що дають змогу реагувати на рухи та звуки пацієнта, імітуючи живу істоту та знижуючи рівень тривожності. Також у лікарні тестується робот Miroki, основне завдання якого — підтримання природної бесіди з пацієнтами.
Персоналізований ШІ на півдні Франції
Не менш цікавий експеримент відбувається на півдні Франції, в будинку для людей похилого віку La Septfontoise (департамент Тарн і Гаронна). Тут персонал тестує голосову ШІ-систему Livana, розроблену для підтримки мешканців у моменти тривоги або психомоторного збудження.
Технологія працює через телефонний пристрій і дає змогу вибудовувати персоналізовані бесіди. Перед початком експерименту співробітники, за згодою та за активної участі родин, зібрали докладні біографічні дані про мешканців: їхні інтереси, професійний шлях і важливі життєві події. Ця інформація використовується для налаштування тембру голосу та змісту діалогів системи.
«У голос можуть бути закладені елементи, які допомагають заспокоїти людину, спираючись на її інтереси та історію її життя», — пояснює психологиня Елоді Жамм.
Підтримка персоналу та немедикаментозний підхід
На думку директора закладу La Septfontoise Гіслен Верин, ця технологія може стати цінною формою підтримки як для мешканців, так і для медичного персоналу. «Мета випробувань — вивчити немедикаментозні підходи, які зможуть поліпшити самопочуття мешканців і водночас дати додаткову підтримку співробітникам із догляду», — зазначає вона. Це особливо актуально в умовах хронічної нестачі кадрів у сфері догляду за людьми похилого віку та зростання навантаження на медичний персонал.
Етичні межі та роль людини
Попри оптимістичні результати, експерти застерігають від надмірної технологізації догляду. Фахівці наголошують, що роль робототехніки має залишатися чітко визначеною.
«Я не вважаю, що роботів потрібно сприймати як засіб заміни», — зазначають дослідники. Якими б досконалими не ставали розмовні здібності машин чи відчуття їхньої присутності, вони залишаються лише інструментами. Технології не здатні дати того, що є фундаментальною потребою людини: «Вони ніколи не замінять життєво важливі людські стосунки, яких потребують люди».
Висновок
Упровадження розмовних роботів і голосового ШІ у французьких медичних і соціальних закладах демонструє великий потенціал для поліпшення якості життя пацієнтів із нейродегенеративними захворюваннями. Однак успіх цих ініціатив залежить від грамотного балансу: технології мають доповнювати й підсилювати людську турботу, а не підміняти її. Результати поточних експериментів можуть лягти в основу нових стандартів догляду за людьми похилого віку не лише у Франції, а й у всьому світі.
