Згідно з даними, оприлюдненими 14 липня 2026 року у матеріалі Euronews, громадяни країн з-поза меж Європейського Союзу стикаються із суттєвими труднощами при спробах знайти стабільну довгострокову роботу в ЄС. Статистика Євростату за останнє десятиліття свідчить, що серед громадян третіх країн віком від 20 до 64 років частка працівників із тимчасовими контрактами та неповною зайнятістю залишається найвищою порівняно як із корінними мешканцями, так і з громадянами інших країн ЄС.
Структурні бар’єри як основна причина
Експерти пов'язують таку тенденцію з комплексом перешкод, з якими мігранти стикаються під час працевлаштування. Йоанна Гофман, директорка з досліджень та оцінки у сфері зайнятості, соціального захисту та навичок дослідницької компанії Ipsos, зазначає, що громадяни третіх країн часто стикаються з:
- мовними бар'єрами;
- процедурою невизнання іноземних кваліфікацій та дипломів;
- відсутністю професійних зв'язків та корисних контактів;
- прямою або опосередкованою дискримінацією при наймі;
- обмеженнями, зумовленими їхнім міграційним або візовим статусом.
Як наслідок, новачки на ринку праці змушені погоджуватися на менш стабільні форми зайнятості. Хоча частина мігрантів свідомо обирає сезонну або короткострокову роботу (наприклад, плануючи повернення на батьківщину або з огляду на особисті вподобання), експерти наголошують, що саме структурні бар’єри є ключовим фактором, який пояснює статистичний розрив.
Гендерний розрив та специфіка секторів економіки
У звіті підкреслюється виражений гендерний дисбаланс: у всіх групах за громадянством жінки частіше працюють за тимчасовими контрактами та на умовах неповного робочого дня, ніж чоловіки. Найбільш помітною ця різниця є в Італії, Іспанії та Португалії.
Причини цього явища мають як соціальний, так і економічний характер. Жінки досі частіше поєднують оплачувану працю з неоплачуваним доглядом за дітьми або іншими членами родини, що змушує їх шукати більш гнучкі формати зайнятості. Крім того, вони непропорційно широко представлені у таких секторах, як охорона здоров'я, соціальний догляд, освіта та готельно-ресторанний бізнес, де тимчасові контракти є поширеною галузевою практикою.
Регіональні особливості в країнах ЄС
Дані Євростату виявляють значні відмінності між державами-членами:
- Тимчасова зайнятість: У період з 2015 по 2025 рік найвищі показники частки працівників із країн поза межами ЄС, які працюють за тимчасовими контрактами, фіксувалися на Кіпрі, в Нідерландах та Польщі (понад 40%).
- Неповна зайнятість: У 2025 році близько 22% громадян третіх країн працювали неповний робочий день (порівняно з 17% серед корінних громадян та 20% серед громадян ЄС, які працюють в іншій країні союзу). Найбільший розрив у цих показниках між різними групами спостерігався в Нідерландах, за якими йшли Фінляндія та Франція.
Самозайнятість: доступ до ресурсів та адміністративні перепони
Рівень самозайнятості також демонструє чітку ієрархію. У 2025 році він був найвищим серед місцевих громадян ЄС (13,5%), за ними йшли громадяни ЄС, які працюють в інших країнах союзу (10,9%), та громадяни третіх країн (10,1%).
Експерти пояснюють це тим, що місцеві мешканці краще знають правові, податкові та регуляторні системи, а також мають ширший доступ до фінансування та професійних контактів. Громадяни третіх країн, крім цього, часто стикаються з додатковими юридичними або візовими обмеженнями, що робить відкриття власної справи менш доступним. Рекордні показники самозайнятості серед місцевих жителів зафіксовані в Греції та Італії, а серед громадян інших країн ЄС — у Хорватії та Португалії. При цьому в усіх групах частка самозайнятих чоловіків стабільно перевищує частку жінок.
Позитивна динаміка інтеграції
Незважаючи на розрив, що зберігається, у матеріалі наголошується на обнадійливій тенденції. Частка громадян третіх країн, зайнятих на тимчасовій або неповній роботі, останніми роками послідовно скорочується, досягнувши у 2025 році мінімального рівня за останнє десятиліття. Це може свідчити про поступове, хоча й повільне, покращення процесів інтеграції та адаптації міграційної та трудової політики країн Євросоюзу.
Висновок
Інтеграція мігрантів у ринок праці ЄС залишається складним і багатогранним процесом. Для скорочення розриву в якості зайнятості між місцевими мешканцями та громадянами третіх країн потрібен не лише час, а й цілеспрямована політика на рівні держав: спрощення процедур визнання кваліфікацій, боротьба з дискримінацією при наймі та забезпечення рівного доступу до фінансових та інформаційних ресурсів для ведення бізнесу.
