У лабораторії Sanjay Gandhi Postgraduate Institute of Medical Sciences в Лакхнау індійські дослідники вперше успішно виділили та виростили живі інтерстиціальні клітини клапанів серця людини зі зразків, отриманих під час звичайних операцій.
Команда під керівництвом доктора Шантану Панде з відділення серцево-судинної та торакальної хірургії та доктора Алока Кумара з відділення молекулярної медицини та біотехнології використовувала тканину, яку раніше просто викидали. Натомість її відразу передавали біотехнологам, і в чашках Петрі почали рости справжні людські клітини клапанів.
Ці клітини — valve interstitial cells, або VICs — відповідають за підтримку гнучкості та міцності клапана, а також за його повсякденний ремонт. Коли вони запалюються або працюють неправильно, тканина ущільнюється, відкладається кальцій і порушується потік крові. Вирощування таких клітин у лабораторії дозволяє спостерігати за процесом без ризику для пацієнтів.
Особливо важлива ця робота для Індії, де ревматична хвороба серця залишається серйозною проблемою. За даними джерела, країна несе 40–50% усіх світових випадків та 30–40% смертей від цього захворювання. Хвороба часто починається зі звичайної ангіни, а потім призводить до незворотного рубцювання клапанів уже у дітей та молодих людей.
Дослідники змогли простежити два ключові сигнальні шляхи, які запускають запалення та фіброз: TGF-β/SMAD3 та ERK 1/2. За словами доктора Кумара, постійна активація цих шляхів призводить до надмірного рубцювання та жорсткості клапана. Тепер у фармакологів з'явилися конкретні молекулярні мішені для майбутніх ліків.
Кінцева мета — створення повністю живих біоінженерних клапанів, які будуть рости разом з дитиною і самі себе ремонтувати. Поки це віддалена перспектива: потрібно навчитися виробляти мільярди клітин, створювати відповідні тривимірні каркаси та перевіряти їх у тривалих клінічних випробуваннях. На сьогоднішній день пацієнтам, як і раніше, допомагають тільки традиційні хірургічні методи.
Найближча практична користь — можливість тестувати нові сполуки на лабораторних моделях, щоб уповільнити процес рубцювання та відсунути необхідність операції на роки або десятиліття.
