❓ПИТАННЯ:
Я трохи заплуталася. У вебінарі "Нове Свідомість. Тіло як доказ" ти говориш спочатку, що ми обираємо не затримувати біль у тілі, і під час заземлення ми саме це й обираємо - не затримувати. Але при цьому там же далі ти говориш: «Дозволити цьому бути. Не позбуватися його. Не прибирати його від себе».
❗️ВІДПОВІДЬ lee:
Те, що затримується в тілі – це спроба заборонити бути цьому в Бутті. У тілі ми не можемо утримувати те, що дозволено просто бути. Ми утримуємо рівно те, що намагаємося зупинити. «Я цього не хочу» - це те саме, що «я це хочу притримати».
При цьому тіло як Свідомість уже має в собі цілісність. Нам нема чого йому запропонувати, щоб воно було «цілішим» або «здоровішим». Просто не навішуйте на нього зайвий тягар у вигляді «я не повинен думати про це…».
Те, що є цінним досвідом, буде включено в ДНК у вигляді «пам'яті тіла». Також ви передаєте навички, скажімо, водіння автомобіля, гри на музичному інструменті тощо.
Але також передається і «я той, хто не любить…». А це «не любить» береться із Всесвіту і вставляється в тіло, щоб воно пам'ятало, що саме потрібно не любити.
Отож ви кажете: «так, воно є, і воно мені більше не цікаве». Тіло вам відповідає – «добре, давай забудемо про цю фігню, займемося навичками вивчення суахілі».
Щоб забути про щось, потрібно саме забути – дати йому піти, не прощаючись». Але, як тільки ви стурбовані тим, «куди ж його найкраще послати?» або «як саме воно має бути забуте», ви тут же приділяєте цьому увагу.
Тому формула така: «Я визнаю, що у Всесвіті є взагалі все. І мені більше не потрібно піклуватися про скасування непотрібного, я буду брати бажане».
У визнанні Всього є глибокий сенс – ви можете ОТРИМАТИ ЩО ЗАВГОДНО. Це інший бік медалі відпускання того, що не-угодне.
Увага визначає наявність, а сама наявність визначена дозволом бути Всьому.
