На південній стіні храму в давньому Кітіоні, що під сучасною Ларнакою, лазерні сканери виявили 23 раніше непомічених зображень кораблів. Те, що сорок років тому вважали завершеною галереєю з дев'ятнадцяти малюнків, виявилося лише частиною куди довшого морського літопису.
У 1980-і роки археологи Люсьєн Баш і Міхаль Арці задокументували ці графіті на фасаді Храму 1 у Кітіон-Катарі. Вважалося, що всі вони вирізьблені наприкінці бронзової доби, незадовго до колапсу цивілізацій Східного Середземномор'я. Нове дослідження, опубліковане в International Journal of Nautical Archaeology, показує інше.
Команда під керівництвом Грема Брауна з Університету Цинциннаті застосувала наземне лазерне сканування та фотограмметрію. Технологія дозволила відрізнити неглибокі людські порізи від тріщин, вивітрювання та випадкових пошкоджень. У результаті на блоках Храму 1 виявили 23 додаткових можливих зображень кораблів: дев'ять із високим ступенем упевненості, шість — із середнім і вісім — із низьким.
Особливо важливо, що два кораблі виявлено на блоці T1.8 з жовтого пісковику — матеріалу, що з'явився в Кітіоні вже після закінчення пізньої бронзової доби. Цей блок входить до ремонту південного фасаду, виконаного приблизно на півтори сотні років пізніше. Отже, люди продовжували вирізьблювати зображення кораблів упродовж кількох століть — від пізньої бронзової доби до ранньої залізної, можливо, до часів Гомера.
Тепер загальна кількість відомих графіті на ділянці сягає 43: 41 на Храмі 1 і два на вівтарі Храму 4. Малюнки відображають різні традиції суднобудування — кіпрську, левантинську та егейську. Вони пов'язують Кітіон із широкою мережею морських маршрутів і свідчать про колективну пам'ять, яку зберігали біля стін святилища.
Сучасні технології не просто додають нові факти. Вони показують, що навіть після масштабних потрясінь бронзової доби морське життя та пам'ять про нього не зникли, а тривали. Люди поверталися до тієї самої стіни й залишали на ній нові знаки — наче підтверджуючи, що море залишається частиною їхнього світу.
Ретельне цифрове документування дозволяє зберегти ці тендітні сліди для майбутніх досліджень і дає можливість побачити, як давні майстри передавали знання про судна крізь покоління.
