У холодні місяці природа часом дивує несподіваними рішеннями. Учені виявили, що у довгопазуристих землерийок із Японії взимку носова частина черепа помітно збільшується, хоча решта черепа, включно з мозковою коробкою, зменшується.
Дослідження, опубліковане в журналі Proceedings of the Royal Society B, ґрунтується на аналізі 136 черепів, зібраних на Хоккайдо з 1948 по 1988 рік. Узимку висота мозкової коробки скорочувалася на 12 відсотків порівняно з молодими особинами, зібраними влітку та восени. При цьому висота носової частини (рострума) збільшувалася на 7 відсотків, а ширина — на 6 відсотків.
Це явище назвали «зворотним феноменом Денеля» — на відміну від відомого сезонного зменшення тіла та мозку в багатьох землерийок. Зміни є оборотними: навесні та влітку розміри повертаються до попередніх значень. Дослідники припускають, що розширена носова порожнина допомагає зігрівати крижане повітря перед тим, як воно потрапить до зменшеного мозку, завдяки густій мережі кровоносних судин.
Додатковою перевагою може стати поліпшений нюх, що дає змогу знаходити здобич, таку як дощові черв'яки, в умовах скупої зимової їжі. Механічне зміцнення носа для переробки жорсткішої їжі поки не отримало переконливих підтверджень.
Відкриття підкреслює, наскільки гнучко ссавці пристосовуються до сезонних викликів. Подібні зміни, можливо, зустрічаються і в інших видів землерийок на Хоккайдо, і вчені планують продовжити дослідження.
Спостереження за такими адаптаціями нагадують, як важливо зберігати природні середовища існування, де тварини можуть проявляти свої унікальні стратегії виживання.
