На щорічній зустрічі Комісії зі збереження південного синього тунця в Брюсселі країни-учасниці визначили пріоритетні види морських птахів і зони високого ризику, але так і не ухвалили обов'язкових заходів щодо зменшення прилову. Це рішення, ухвалене 5–8 жовтня 2026 року, залишає без змін давню проблему загибелі альбатросів і буревісників на гачках ярусного лову.
Південний синій тунець (Thunnus maccoyii) мешкає у водах Південної півкулі, і його промисел ведеться великими ярусниками, які одночасно ставлять тисячі гачків. Птахи, приваблені принадою, чіпляються за снасті й тонуть. За оцінками, у південних морях щороку гине близько тридцяти тисяч морських птахів від ярусного лову, хоча точні цифри щодо конкретного виду тунця відсутні через неповноту даних.
Комісія визначила тринадцять пріоритетних видів — переважно альбатросів, багато з яких уже мають охоронний статус за класифікацією МСОП, — і виділила одинадцять квадратів сітки 5×5 градусів як зони підвищеного ризику. Однак ці позначення залишилися без обов'язкових вимог: ні посиленого моніторингу, ні обов'язкового застосування «трьох із трьох» заходів (відлякувальні лінії, нічне ставлення снастей, обтяження гілок) не було ухвалено.
Проти пропозиції Австралії та Нової Зеландії виступив Тайвань, а Японія і Південна Корея висловили застереження. Рішення в комісії ухвалюються консенсусом, тому навіть одного незгодного достатньо, щоб заблокувати заходи. Учасники послалися на необхідність додаткового аналізу впливу на промисел, хоча аналогічні вимоги вже діють в інших регіональних організаціях з тунця.
Запаси самого тунця тим часом відновлюються: загальна допустима квота на 2027–2029 роки зросла на три тисячі тонн. Це показує, що науковий підхід до управління запасами працює, коли йдеться про цільовий вид. Однак екологічно пов'язані види — морські птахи — залишаються поза такою ж увагою, хоча їхня загибель безпосередньо пов'язана з методами лову.
Ситуація нагадує неполадку в складній системі: поки один елемент — популяція тунця — приходить до норми, інший — угруповання океанських птахів — продовжує втрачати чисельність. Без обов'язкових дій у зонах ризику і без контролю за вже наявними правилами прогрес залишається лише на папері.
Міжнародні органи з рибальства можуть ефективно захищати морські екосистеми, якщо країни-члени застосовуватимуть однаково суворі стандарти до всіх пов'язаних видів, а не лише до комерційно цінних.
