Вісім років спостережень за трьома плавучими платформами WindFloat Atlantic біля узбережжя Віана-ду-Каштелу в Португалії показали несподіваний результат: у зоні проєкту зафіксовано понад 270 морських видів. Серед них 52 види риб, п'ять морських ссавців, 33 види птахів і три види кажанів. Конструкції, встановлені у водах глибиною 95–100 метрів, не просто виробляють 25 МВт електроенергії, але й створюють умови для помітного зростання чисельності восьминогів, скатів та інших риб порівняно з контрольними ділянками.
Ключовими факторами стали ефект штучного рифу від занурених частин платформ і заборона на рибальство в охоронній зоні. Ці заходи перетворили ділянку на локальний притулок, де велика кількість і біомаса восьминогів та деяких промислових риб виявилися вищими, ніж за межами проєкту. Спостереження не виявили суттєвого негативного впливу на морських ссавців, птахів і кажанів, а в окремих групах, навпаки, відзначено збільшення присутності.
Проєкт, введений в експлуатацію у 2020 році, став першим у світі напівзануреним плавучим вітропарком. Моніторинг, проведений Ocean Winds спільно з незалежними експертами, охоплював період з 2018 року і включав порівняння з сусідніми акваторіями. Результати показують, що плавучі конструкції можуть співіснувати з морською екосистемою, забезпечуючи при цьому чисту енергію для приблизно 25 тисяч португальських домогосподарств.
Подібні знахідки ставлять під сумнів звичне уявлення про офшорну енергетику як виключно джерело конфлікту з природою. Натомість платформи виступають у ролі своєрідних «острівців стабільності» у відкритому океані, де заборонено промисел і де тверді поверхні сприяють закріпленню бентосних організмів. Це не скасовує необхідності ретельного планування при масштабуванні технології, але дає конкретні дані для оцінки реального впливу.
У звіті, представленому на WindEurope 2026, підкреслюється, що зона проєкту функціонує як локальний резерват, підтримуючи біорізноманіття і слугуючи кормовою територією для морських мешканців. Такі спостереження важливі для розуміння того, як інженерні рішення можуть інтегруватися в існуючі екосистеми без їх руйнування.
