У саванах Кенії слони спілкуються не лише поодинокими ревами, а й цілими хорами низькочастотних сигналів, що перекриваються. Ці звуки, часто нечутні для людського вуха, переносять на кілометри інформацію про те, хто кличе і що відбувається в групі. Нові дослідження показують, що такі спільні вокалізації — не просто шум, а скоординовані групові повідомлення.
Вчені з проєкту Earth Species Project застосували машинне навчання до 902 записів реву диких африканських саванних слонів у національному парку Амбоселі. Матеріал збирали з 1986 по 2022 рік у сімейних групах. Алгоритм аналізував шість контекстів: «заспокійливі» реви самок до слоненят, контактні між розділеними особинами, заклики до руху, ритмічні під час їжі чи відпочинку, а також вітальні під час зустрічей.
Модель передбачала поведінку слонів за звуком краще за випадкове вгадування, хоч і з помилками. Важливо, що хори зберігають інформацію про індивідуальні голоси та контекст, а іноді додають тонші деталі, недоступні під час аналізу поодиноких сигналів. У деяких випадках голоси в хорі ставали акустично ближчими — явище, що нагадує те, як люди в розмові починають підлаштовуватися під співрозмовника.
Така конвергенція голосів спостерігалася під час каденційних, контактних і вітальних ревів. Імовірно, вона допомагає сім'ї координувати дії: рухатися разом, відновлювати зв'язки або організовувати повсякденне життя. Однак дослідники наголошують, що для підтвердження цієї гіпотези потрібні додаткові спостереження.
Подібні методи ШІ вже застосовують до комунікації кашалотів, мармозеток і ворон. У слонів, чиї суспільства вирізняються складною соціальною структурою, ці інструменти відкривають вікно у світ, де реви, що перекриваються, несуть колективний сенс. Це підкреслює, наскільки тісно пов'язані між собою члени стада і як важливо зберігати їхнє природне середовище існування.
Розуміння таких сигналів допомагає краще оцінити, як антропогенний шум або фрагментація ландшафтів впливають на спілкування слонів та їхню здатність підтримувати соціальні зв'язки.
