У травні 2026 року, відзначаючи двадцятиріччя свого заснування, професор Юймін Сі, виконавчий президент Xi'an Jiaotong-Liverpool University (XJTLU), знову звернувся до питань, які не дають спокою критикам цього незвичайного університету. На будь-якому майданчику, де б він не виступав — на академічних конференціях, в інтерв'ю чи в публікаціях — Сі відстоює одне: університет не копіює ні західну, ні східну модель освіти, а свідомо їх синтезує.
Історія XJTLU почалася у 2004 році, коли Xi'an Jiaotong University та University of Liverpool домовилися створити спільний університет нового типу. Офіційно заклад відкрив двері у травні 2006 року в Сучжоу, Цзянсу, з першою когортою зі 164 студентів. За два десятиліття університет перетворився на найбільше в Китаї спільне підприємство з понад 26 тисячами студентів — сьогодні це не експериментальний проєкт, а визнаний навчальний заклад із міжнародним впливом.
Суть гібридної моделі — у «зворотному» механізмі навчання. На першому етапі студенти опановують сувору дисципліну, логічне мислення та колективну відповідальність, успадковані від китайської педагогічної традиції. Потім вони переходять до критичного аналізу, незалежного дослідження та малогрупових дебатів — методів, запозичених із британської системи. Якість контролюється регулярними візитами викладачів з University of Liverpool, які перевіряють екзаменаційні матеріали та стандарти викладання; за необхідності залучаються незалежні експерти з інших вишів.
Цифри, які наводить адміністрація, вражають: за даними внутрішнього опитування 2025 року, 98 % роботодавців випускників XJTLU висловлюють задоволення їхньою підготовкою; 83 % випускників з Китаю, які продовжили навчання за кордоном, вступили до топ-50 світових університетів. Однак самі розробники університету чесно визнають: ці показники ґрунтуються на власних дослідженнях і ще не отримали незалежної довгострокової верифікації. Скептики вказують на зростання чисельності груп, можливе зростання інфляції оцінок та розкид у рівні англійської мови в частини студентів. Сам професор Сі не приховує, що конфлікти — неминуча ціна при зустрічі двох систем прийняття рішень та освітніх культур.
Питання, що стоїть за локальними суперечками, набагато глибше: китайська вища освіта залишається відносно закритою для зовнішніх впливів, а спільні кампуси могли б стати мостами між культурами, але часто відтворюють старі ієрархії замість справжнього обміну. Масштабування такої моделі вимагає часу, готовності обох сторін вчитися одна в одної та визнавати відмінності, а не просто переносити практики з одного контексту в інший.
Що станеться, якщо гібридні університети перестануть сприйматися як сміливий експеримент і стануть сприйматися як норма для національних систем вищої освіти? Відповідь на це питання визначить не тільки долю XJTLU, але й можливість справжнього глобального діалогу в освіті.
