Білий дім передав Конгресу «меморандум про взаєморозуміння» — історичний документ, що призупиняє воєнні дії з Іраном на 60 днів. Меморандум надійшов у четвер, 18 червня 2026 року, викликавши бурхливе обговорення в республіканському крилі Сенату.
Угоду, що складається з 14 пунктів, президент Дональд Трамп підписав у вівторок, 17 червня, у Версальському палаці у Франції під час зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном. Документ передбачає припинення бойових дій на всіх фронтах, зокрема в Лівані, де Ізраїль проводив операції проти підтримуваної Іраном «Хезболли». На 60 днів сторони відкривають переговорний процес щодо врегулювання ядерної програми Ірану — ключового питання, яке залишалося в центрі конфлікту між Вашингтоном і Тегераном.
Окрім припинення вогню, меморандум передбачає взаємні поступки: США зобов’язуються зняти блокаду іранських портів і розморозити санкції на іранську нафту, дозволяючи країні відновити експорт. Іран, у свою чергу, бере на себе зобов’язання відкрити Ормузьку протоку для безперешкодного судноплавства і за жодних обставин не розробляти ядерну зброю.
Особливістю угоди є створення інвестиційного фонду в розмірі 300 мільярдів доларів. Однак це не американські кошти: фонд наповнюватимуть країни Перської затоки та інші іноземні інвестори. Президент Трамп підкреслив, що США не вкладуть у нього жодного цента, проте контролюватимуть, які іноземні компанії отримають ліцензії на ведення бізнесу в Ірані.
Реакція Конгресу виявилася неоднозначною. Деякі сенатори-республіканці висловили невдоволення — особливо тим, що адміністрація зачитала документ журналістам до офіційної передачі законодавцям, розцінюючи це як порушення протоколу.
Голова сенатського комітету зі збройних сил Роджер Вікер став одним із найрізкіших критиків. Він заявив, що меморандум «нівелює всі досягнення операції „Епічна лють“» — воєнної кампанії, що тривала з кінця лютого до середини червня 2026 року. За словами Вікера, угода є недостатньо суворою і не гарантує повної відмови режиму від ядерних амбіцій.
Вікер також висловив побоювання щодо того, як режим у Тегерані може використати отримане пом’якшення санкцій. «Керівництво Ірану не відмовилося від гасла „Смерть Америці, смерть Ізраїлю“ і може спрямувати вивільнені кошти на підтримку терористичних організацій», — вказав він на фундаментальну недовіру до іранських намірів.
Його позицію підтримали інші республіканські «яструби». Сенатор Білл Кессіді назвав угоду «найгіршою зовнішньополітичною помилкою за десятиліття», паралельно порівнявши політику адміністрації з відступом від ідеалів холодної війни. Сенатор Рік Скотт натомість засумнівався в реальності обіцяного інвестфонду, побоюючись, що країни Перської затоки можуть не виконати свої зобов’язання.
Демократи також приєдналися до критики з іншої позиції. Сьюзан Райс, високопосадовиця адміністрацій Обами та Байдена, назвала угоду «найбільшою помилкою у сфері національної безпеки за останні десятиліття», вбачаючи в ній невиправдані поступки.
Лідер республіканської більшості в Сенаті Джон Тьюн зазначив, що повний брифінг для всіх сенаторів очікується наступного тижня. Він підкреслив виняткову важливість відкриття Ормузької протоки для світової торгівлі, але додав, що Конгресу потрібні додаткові деталі про структуру та гарантії функціонування інвестфонду.
Документ став результатом переговорів після майже чотиримісячної війни, яка забрала десятки тисяч життів і завдала величезної шкоди інфраструктурі Ірану. Тепер перед Конгресом стоїть завдання ретельно вивчити угоду та визначити позицію США в майбутніх раундах переговорів. Від того, наскільки суворо будуть контролюватися зобов’язання Ірану, залежить не лише регіональна стабільність, а й довіра союзників Вашингтона — особливо Ізраїлю, чия позиція щодо угоди залишається критичною і потребує додаткових гарантій.
