Музичний тиждень приніс не один спільний мотив, а цілу партитуру: пам'ять, внутрішнє світло, пульс життя, рух та силу присутності.
П'ять нових релізів звучать абсолютно по-різному, але кожен відповідає на одне запитання:
Що допомагає людині знову відчути себе живою?
Нота перша. Невидиме стає чутним
12 серпня був анонсований перший посмертний альбом нової музики Джона Гасселла — Music Is Invisible (Pentimento Volume Three). Він вийде 2 жовтня і завершить трилогію, розпочату альбомами Listening to Pictures та Seeing Through Sound.
В основу чотирьох композицій ліг запис останнього концерту Гасселла, що відбувся 23 травня 2015 року у лондонській церкві St John at Hackney. Того вечора він виступав разом з Ріком Коксом та Джоном фон Сеггерном.
Пізніше Джефф Рона наново відредагував та звів матеріал, перетворивши документальний запис виступу на щось більше, ніж традиційний концертний альбом.
Слово pentimento прийшло з живопису. Так називають початкове зображення, яке з часом починає проступати з-під пізніших шарів фарби. Гасселл переніс цей принцип у музику: колишні теми повертаються зміненими, ніби пам'ять продовжує створювати нові форми.
Ця нота звучить як присутність, яка не зникає разом з людиною. Вона залишається у створеному ним просторі і продовжує розкриватися в часі.
Нота друга. Світло народжується в глибині
14 серпня вийшов четвертий альбом L’Rain — fata morgana.
L’Rain — це експериментальний проєкт бруклінської композиторки, продюсерки та мультиінструменталістки Тажі Чік. Разом з постійними співавторами Беном Шапото-Кацем та Ендрю Лаппіном вона створила тринадцять композицій, в яких зустрічаються госпел, танцювальні ритми, шумовий рок, касетні колажі та електронні звукові простори.
У центрі альбому — запитання:
Як рости у світі, який не був створений для твого процвітання?
Відповідь виникає через два природні образи. Перший — єрихонська троянда, здатна переживати тривале зневоднення і повертатися до життя з появою вологи. Другий — біолюмінесцентні мешканці океанських глибин, які створюють власне світло там, куди не проникає сонячне проміння.
Два способи пройти крізь неможливі умови: зберегти життя всередині і самому стати джерелом світла.
Ця нота нагадує: іноді темрява не приховує наше світло — вона відкриває здатність створювати його зсередини.
Нота третя. Пульс все ще рухається
14 серпня Лора Вірс випустила свій чотирнадцятий сольний альбом Temple Songs.
Вперше за свою кар'єру вона самостійно написала, записала, аранжувала, виконала та спродюсувала весь альбом. Робота проходила у невеликій домашній студії в Портленді — з двома мікрофонами та ноутбуком. Єдиним запрошеним інструменталістом став саксофоніст Filthy Lucre, що з'явився у композиції Pulse.
Вірс відмовилася від надмірної студійної поліровки, залишивши в музиці дихання, природні нерівності та живий ритм виконання.
Pulse починається з голосу та нейлонової гітари, а потім розкривається у щільний простір електрогітари, ударних та саксофона. Пісня присвячена здатності відчувати пульс життя і довіряти тому, що навіть серед хаосу до нас продовжує рухатися щось хороше.
Ця нота звучить як тихий доказ: життя не зобов'язане бути гучним, щоб тривати. Поки звучить пульс — рух не зупинено.
Нота четверта. Танець повертає в тіло
14 серпня шведський дует Icona Pop випустив альбом Ritual. Десять композицій говорять про дружбу, материнство, зміни, розбите серце та повернення радості.
Каролін Єльт та Айно Яво пережили період особистих змін, материнство та повернення з Лос-Анджелеса до Швеції. Їм довелося наново визначити, ким вони стали і куди має рухатися їхня музика.
Так народилася ідея ритуалу — невеликої повторюваної дії, яка допомагає продовжувати шлях.
Танцпол тут стає не місцем втечі від реальності, а простором зустрічі із собою. Іноді для зцілення необхідні тиша та зупинка. Але одного разу настає момент знову вийти у світ, дозволити тілу рухатися і прийняти життя ще до того, як розум знайде відповіді на всі питання.
Ця нота повертає тілу право радіти. Танець стає способом сказати життю: «Я знову тут».
Нота п'ята. Жінка, яка не применшує себе
14 серпня Трой Сіван представив пісню та кліп She’s the Best. Головну роль у відео виконала Ніколь Кідман, з якою музикант раніше знімався у фільмі «Стерта особистість». Разом з ними у кліпі з'явилася Саша Колбі — переможниця п'ятнадцятого сезону RuPaul’s Drag Race.
Режисер Гордон фон Штайнер перетворює нічний клуб на простір жіночої сили, свободи та гри з різними сторонами власної особистості.
Кідман проходить крізь нього як через власний храм. Вона не просить дозволу бути помітною і не применшує своєї присутності. Сіван назвав її втіленням «божественної жіночності».
У цьому відео жіноче начало не ховається і не вибачається — воно входить, займає простір і танцює.
У фіналі пісні звучить голос Charli XCX — ще одна жіноча присутність у композиції, присвяченій багатоликості жіночої сили.
She’s the Best стала першим синглом однойменного альбому Троя Сівана, вихід якого запланований на 9 жовтня.
Ця нота звучить як право бути видимою, займати весь простір своєї присутності і не приглушувати власне сяйво.
Що ці п'ять нот додали у звучання планети?
Одна музика повертається з минулого.
Інша створює світло в глибині.
Третя зберігає пульс серед хаосу.
Четверта повертає тіло до танцю.
П'ята дозволяє більше не применшувати своє сяйво.
Це п'ять різних способів залишатися живими.
Пам'ять показує, що ніщо, створене з любов'ю, не зникає безслідно. Глибина вчить не чекати зовнішнього світла. Пульс зберігає рух. Танець повертає нас до тіла. А присутність стає внутрішнім дозволом звучати на повну силу.
Разом вони складаються в одну мелодію:
Життя не завжди рухається до світла по прямій.
Іноді воно згадує себе через звук,
що виникає саме там, де раніше була тиша.
