Чому одне дослідження називає продукт корисним, а інше через кілька років – шкідливим? Подібні протиріччя давно стали однією з головних проблем науки про харчування. Нерідко причина криється зовсім не в самих продуктах, а в складності відокремити їхній вплив від безлічі інших факторів, що визначають спосіб життя людини.
Більшість знань про харчування ґрунтується на спостережних дослідженнях. Вчені аналізують харчові звички тисяч людей і порівнюють їх з показниками здоров'я. Однак людина, яка регулярно їсть овочі, часто одночасно більше рухається, рідше курить, має вищий рівень освіти, краще забезпечена і частіше проходить профілактичні огляди. З'ясувати, який внесок робить саме харчування, а який – усі інші особливості способу життя, надзвичайно складно. Цю проблему називають впливом змішувальних факторів, або конфаундингом.
Найбільш надійним способом перевірки причинно-наслідкових зв'язків вважаються рандомізовані контрольовані дослідження. Але стосовно харчування вони стикаються з серйозними обмеженнями. Дуже важко змусити людей роками дотримуватися однієї й тієї ж дієти, а хронічні захворювання формуються десятиліттями. Тому останніми роками все більшої популярності набуває метод менделівської рандомізації.
Його ідея ґрунтується на тому, що генетичні варіанти розподіляються випадково ще при зачатті і практично не залежать ні від способу життя, ні від соціального стану людини. Завдяки цьому гени можуть виступати своєрідним природним експериментом, що дозволяє наблизитися до розуміння причинно-наслідкових зв'язків між харчовими звичками та захворюваннями.
Однак і цей підхід має обмеження. Багато генетичних варіантів, пов'язаних з особливостями харчування, одночасно виявляються пов'язаними з рівнем освіти, доходом, масою тіла та іншими характеристиками, які самі по собі впливають на здоров'я. У результаті стає важко зрозуміти, що саме визначає виявлений ефект.
Міжнародна група дослідників під керівництвом Лян-Дара Хванга з Університету Квінсленда та Центру Монелла запропонувала оригінальне рішення. Замість пошуку випадкових генетичних маркерів вчені зосередилися на генах смакових та нюхових рецепторів. Саме вони безпосередньо визначають сприйняття смаку та запаху їжі, а отже, впливають на харчові вподобання, при цьому значно рідше виявляються пов'язаними з соціально-економічними особливостями людини.
У дослідженні, опублікованому в червні 2026 року в журналі BMC Medicine, було проаналізовано дані понад 160 тисяч учасників британського проєкту UK Biobank. Дослідники вивчили 1214 генетичних варіантів у генах смакових та нюхових рецепторів. Після багатоступінчастого відбору залишилося 24 високоякісних генетичних інструменти, пов'язані з вподобанням 20 різних продуктів. Особливо виділився варіант rs6587467 у гені нюхового рецептора OR2T6, тісно пов'язаний з любов'ю до цибулі. При цьому даний варіант практично не корелював з доходом, рівнем освіти або іншими потенційними змішувальними факторами, що зробило його особливо цінним інструментом для менделівської рандомізації.
Використовуючи цей генетичний варіант, дослідники отримали попередні свідчення того, що генетична схильність до більшої любові до цибулі пов'язана зі зниженням систолічного артеріального тиску приблизно на 1,3 мм рт. ст., діастолічного – приблизно на 0,7 мм рт. ст., а також зі зменшенням ризику розвитку цукрового діабету другого типу приблизно на 14%. При цьому не було виявлено впливу на індекс маси тіла, рівень ліпідів крові або ризик ішемічної хвороби серця, що говорить про можливий специфічний механізм дії, а не про загальне покращення здоров'я. Автори підкреслюють, що ці результати потребують незалежного підтвердження в інших популяціях.
Важливо розуміти, що головне відкриття роботи пов'язане не стільки з самою цибулею, скільки з новим способом вибору генетичних інструментів. Цибуля виявилася зручною моделлю для перевірки концепції. Біологічна правдоподібність виявленого зв'язку також виглядає переконливою: цибуля багата на кверцетин та сірковмісні сполуки, для яких раніше вже були описані протизапальні, антиоксидантні та судинорозширювальні властивості. Однак саме новий підхід до вибору генетичних маркерів може стати головним внеском дослідження в розвиток нутриційної науки.
Практична значущість цієї роботи особливо помітна сьогодні, коли в Австралії вперше з 2013 року переглядаються національні рекомендації щодо харчування. Їх оновлена версія очікується до кінця 2026 року. Чим точніше вчені зможуть відрізняти причинні зв'язки від простих статистичних збігів, тим надійнішими будуть рекомендації, якими згодом користуються мільйони людей.
Генетика не замінить клінічні дослідження та класичну епідеміологію, але здатна значно посилити їх можливості. Замість пошуку випадкових статистичних збігів дослідники отримують інструмент, що дозволяє наблизитися до розуміння справжніх причинно-наслідкових зв'язків між їжею та здоров'ям. Це відкриває шлях не тільки до більш переконливих рекомендацій щодо харчування, але й до майбутнього персоналізованої нутриціології, де особливості смаку, нюху та генетики допоможуть точніше підбирати раціон для кожної людини.
