У самому центрі нашої галактики, за щільними хмарами міжзоряного пилу, десятиліттями ховався один із найдавніших об'єктів, які нам вдалося розгледіти. Кулясте скупчення VVV CL001, відкрите ще в 2010 році в межах огляду VISTA Variables in the Vía Láctea, довго залишалося загадкою. Воно надто тьмяне, надто маленьке й надто сильно затемнене, щоб точно виміряти відстань і вік. Тепер команда астрономів під керівництвом Х. Олівареса Карвахаля з обсерваторії Каподімонте (INAF) змогла пробити цю пилову завісу.
Результати дослідження викладено в статті «VVV CL001: A strong candidate for the most ancient star cluster in the Galaxy», розміщеній 20 жовтня 2026 року на сервері препринтів arXiv і вже прийнятій до публікації в авторитетному журналі Astronomy & Astrophysics. Роботу виконала велика міжнародна група вчених, зокрема фахівці з Чилі, Італії та інших країн. Саме ця публікація вперше дає настільки точні й узгоджені оцінки ключових параметрів скупчення.
Скупчення лежить у напрямку галактичного балджа — густонаселеної центральної області Чумацького Шляху. Пил тут настільки щільний, що звичайні оптичні спостереження майже марні. Раніше різні групи отримували сильно розбіжні оцінки відстані, а отже, й орбіти. Дехто навіть сумнівався, чи справді воно належить балджу, чи є прибульцем із зовнішніх регіонів. Відсутність змінних зір типу RR Ліри, якими зазвичай користуються як «стандартними свічками», лише ускладнювала завдання.
Дослідники взяли глибокі інфрачервоні знімки з камери FourStar на 6,5-метровому телескопі Магеллан і об'єднали їх із даними космічного телескопа «Габбл», які менше страждають від поглинання пилом. За допомогою точних вимірювань власних рухів зір і алгоритмів машинного навчання вони виокремили близько 155 справжніх членів скупчення. Серед них уперше вдалося надійно зафіксувати зорі на горизонтальній вітці та на точці повороту головної послідовності — ключових стадіях еволюції, за якими визначають вік і відстань.
Порівняння з теоретичними моделями зоряної еволюції дало відстань 7,34 кілопарсека (приблизно 24 тисячі світлових років) із найменшою на сьогодні похибкою. Це впевнено поміщає VVV CL001 усередину балджа. А вік вийшов 13,4 ± 0,4 мільярда років. Для порівняння: вік самого Всесвіту оцінюється приблизно в 13,8 мільярда років. Виходить, що це скупчення сформувалося в найперші сотні мільйонів років після Великого вибуху.
Хімічний склад лише підсилює враження. Металічність [Fe/H] ≈ –2,2 — одна з найнижчих серед відомих кулястих скупчень балджа. Такі бідні на метали об'єкти зазвичай вважаються реліктами найраніших етапів формування галактики. Орбітальні розрахунки підтверджують: кластер належить внутрішній області Чумацького Шляху і, найімовірніше, утворився на місці, а не був захоплений пізніше.
Новизна роботи полягає одразу в кількох аспектах. По-перше, отримано найточнішу на сьогодні оцінку відстані до цього сильно затемненого об'єкта. По-друге, вперше надійно визначено зорі ключових еволюційних стадій, що дало змогу узгодити два незалежні методи визначення віку й отримати результат із невеликою похибкою. По-третє, дані вказують на те, що VVV CL001 може бути не просто одним із найстаріших, а найдавнішим кулястим скупченням усієї нашої галактики, особливо серед об'єктів балджа. Це суттєво розширює уявлення про найраніші етапи складання Чумацького Шляху і про те, наскільки швидко в ньому могли формуватися щільні зоряні системи.
Якщо вік справді близький до 13,4 мільярда років, то галактика мала встигнути сформувати такі об'єкти практично одразу після народження Всесвіту. Астрономи вже планують спектральні спостереження високої роздільності, щоб уточнити хімічний склад і остаточно підтвердити результати.
За цією сухою цифрою 13,4 мільярда років ховається дещо значно більше. У хаосі раннього Всесвіту, коли перші зорі лише починали збагачувати простір важкими елементами, уже встигло народитися щільне, стійке скупчення, яке пережило весь подальший бурхливий розвиток галактики. Воно спокійно обертається біля самого її серця, приховане пилом, і зберігає в собі пам'ять про часи, коли космос був зовсім іншим. Кожен такий об'єкт — це живий архів, який нагадує: ми існуємо у світі неймовірної складності й глибини, де навіть у найтемніших куточках нашої власної галактики продовжують відкриватися свідчення її грандіозного початку.
