Зграя великоокої ставриди рухається над кораловим рифом. Поруч з'являється дельфін. Але він не намагається зловити рибу і не приєднується до її полювання.
Він уважно оглядає зграю, обирає одну ставриду і починає переслідування. Різкі повороти, прискорення, серії клацань — і в якийсь момент налякана риба відригує нещодавно проковтнуту здобич. Саме цього дельфін і чекав: він миттєво підхоплює чужий обід, а ставрида відпливає.
Так полює Бабблз — дорослий самець афаліни, який живе біля острова Леді-Елліот у південній частині Великого Бар'єрного рифу.
Учені спостерігали за ним кілька років і дійшли дивовижного висновку: імовірно, перед нами не випадкова знахідка їжі, а індивідуальна стратегія, яку дельфін освоїв і регулярно повторює.
Один дельфін — особлива стратегія
13 вересня 2026 року у рецензованому журналі Ecology and Evolution було опубліковано роботу Repeated Observations Suggesting Kleptoparasitism by a Common Bottlenose Dolphin on the Great Barrier Reef.
Дослідження провела міжнародна команда за участю фахівців Університету Саншайн-Кост в Австралії, Міжнародного університету Флориди, Університету Південного Хреста та інших організацій.
Учені зібрали відеозаписи зустрічей з Бабблзом, зроблені під час занурень біля острова Леді-Елліот з 2021 по 2025 рік.
Загалом дослідники описали 20 епізодів пошуку їжі. У 11 випадках переслідування закінчилося тим, що ставрида відригнула нещодавно проковтнуту здобич, а Бабблз її з'їв. В решті епізодів послідовність не призвела до зафіксованого годування.
Щоразу це був той самий дельфін. Учені впізнавали його за зазубринами на спинному плавці та характерним V-подібним шрамом на правому боці. Співробітники місцевого екокурорту спостерігають цього самця щонайменше з 2017 року.
Окремими днями Бабблз міг повторювати цю послідовність до десяти разів протягом пів години:
- повільно обстежувати зграю;
- вибрати певну рибу;
- почати спрямоване переслідування;
- дочекатися, коли ставрида звільниться від вмісту шлунка;
- з'їсти викинуту здобич;
- повернутися до зграї й почати все спочатку.
Примітно, що самих ставрид Бабблз не їв. Його цікавило лише те, що вони встигли зловити.
Полювання на чуже полювання
Така поведінка називається клептопаразитизмом — отриманням їжі, яку здобула інша тварина.
Ця стратегія добре відома у тваринному світі, особливо серед морських птахів. Фрегати й поморники переслідують інших птахів, змушуючи їх кидати або відригувати здобич. Деякі риби, комахи та наземні хижаки також крадуть їжу в сусідів чи конкурентів.
У китоподібних таку поведінку майже не було задокументовано. Автори нової роботи вважають спостереження за Бабблзом першим прямим відеосвідченням клептопаразитизму в представника цієї групи.
Однак тут важливо зберегти наукову точність. Дослідження присвячене одній тварині. Поки невідомо, чи трапляється така стратегія в інших дельфінів і чи може Бабблз передати свій навик родичам.
Можливо, він самостійно знайшов незвичний спосіб добувати їжу, полюючи не на маленьку швидку рибу, а на більшого хижака, який уже виконав основну роботу.
Як Бабблз вибирає рибу
Перед погонею дельфін рухав головою з боку в бік і видавав ехолокаційні клацання. Потім його увага зосереджувалася на одній ставриді. Після підйому до поверхні за повітрям Бабблз, за спостереженнями дослідників, міг продовжити переслідування тієї самої цілі.
Учені припускають, що за допомогою ехолокації дельфін оцінює риб у зграї. Але чи справді він здатен визначити, у якої з них наповнений шлунок, поки не доведено.
Незрозуміло й те, чи розуміє Бабблз причинний зв'язок між погонею та захисною реакцією ставриди так, як його описує людина. Спостереження показують сталу послідовність дій, але не дають змоги безпосередньо встановити намір тварини.
Тим не менш, багаторазове повторення однієї стратегії протягом кількох років говорить про те, що перед нами не поодинокий випадок.
Бабблз, схоже, знає, на що чекає.
Звуковий супровід погоні
Особливо цікавою для розуміння цієї поведінки історію робить звук.
На одному якісному записі тривалістю 75 секунд дослідники зареєстрували 200 вокалізацій дельфіна. Їхня сумарна тривалість становила майже 33 секунди.
Більшість — 182 сигналу — належали до коротких низькочастотних тональних звуків. Вони виникали серіями під час переслідування й припинялися після того, як ставрида відригувала їжу. Між цими серіями лунали ехолокаційні клацання.
Автори обережно припускають, що інтенсивні повторювані сигнали можуть додатково посилювати стрес риби. Але це поки що гіпотеза. Запис підтверджує збіг звуків із погонею, однак не доводить, що саме вони викликають захисну реакцію ставриди.
Клацання, ймовірно, допомагають дельфіну орієнтуватися, обстежувати зграю та відстежувати швидкозмінний напрямок руху цілі. Роль низькочастотних сигналів ще належить з'ясувати.
Виходить незвична підводна сцена: дельфін не просто переслідує здобич — він огортає погоню власним акустичним візерунком.
Особистість під поверхнею
Ми часто говоримо про поведінку тварин на рівні виду: «дельфіни полюють», «кити мігрують», «восьминоги ховаються». Але всередині кожного виду існують окремі особистості зі своїм досвідом, уподобаннями та знайденими рішеннями.
Одні дельфіни використовують морські губки, захищаючи ними ніс під час пошуку їжі на дні. Інші піднімають мул, створюючи кільцеві пастки для риби. Деякі співпрацюють із рибалками або викидаються на берег услід за здобиччю, точно розраховуючи момент повернення хвилі.
Бабблз додає до цього переліку власний прийом.
Поки невідомо, чи придумав він його самостійно, перейняв в іншої тварини чи поступово закріпив після випадкового вдалого епізоду. Але його історія показує, як поведінкове різноманіття виникає не лише між видами, а й між окремими істотами.
Еволюція дає тварині тіло й набір можливостей. Життєвий досвід допомагає перетворити їх на індивідуальне мистецтво.
Про що нам нагадав океан?
Про те, що розум проявляється не лише в розв'язанні завдань, запропонованих людиною.
Він може відкриватися в точності руху, у здатності помічати приховану можливість, запам'ятовувати результат і роками повторювати знайдену послідовність.
Ставрида полює на дрібну рибу. Дельфін спостерігає за ставридою. Учений спостерігає за дельфіном. Кожен іде за власною природою, але разом їхні дії утворюють єдину живу систему.
Бабблз не змінив законів океану. Він почув його зв'язки, знайшов між ними вільний простір і створив власний спосіб жити.
Можливо, саме так і народжується нове: одного разу хтось помічає можливість там, де решта бачили лише звичний плин подій.
