Рослини в сухих степах і пустелях Сіньцзяну не адаптуються до посухи за єдиним шаблоном. Замість повної перебудови всього організму вони змінюють окремі «деталі» свого тіла — надземні та підземні — незалежно одна від одної.
Науковці з Китайської академії наук вивчили сотні трав на різній висоті та в різному кліматі. З'ясувалося, що трави використовують гнучку модульну стратегію. У найсухіших місцях листя стає товстішим, щоб утримувати воду всередині й не сохнути на сонці. У посушливому ґрунті коріння стає тоншим і довшим на одиницю своєї маси. Це дозволяє витрачати мінімум ресурсів на ріст і при цьому охоплювати максимальну площу для збору вологи. Там же, де води трохи більше, рослини не подовжують коріння, а роблять його більш розгалуженим, витягуючи максимум із доступного ґрунту.
Раніше вважалося, що рослини змінюються цілком — якщо засихає верхівка, то синхронно змінюється і вся коренева система. Але дослідження показало: вершки та корінці працюють як незалежні модулі. Розмір листка пов'язаний із міцністю та товщиною основних коренів, а от здатність швидко вбирати воду залежить від тонких бічних корінців.
На ці процеси впливають не лише спека та відсутність дощів, а й «посередники» на місці: кількість органіки та азоту в ґрунті, а також активність ґрунтових мікробів.
Розуміння того, що трави адаптуються точково, допоможе точніше прогнозувати, як екосистеми посушливих регіонів переживуть глобальне потепління та розширення пустель.
