У вересні, того дня, коли відзначають Всесвітній день носорогів, знову постає питання: що саме дозволяє виду не просто вижити, а повернутися туди, де його вже вважали зниклим.
В Уганді, де останнього дикого північного білого носорога вбили в 1983 році, тепер знову пасуться південні білі. Чотири особини привезли до національного парку Кідепо-Веллі і ще чотири — до заповідника Аджай. Переселення допомагає розподілити ризики, як зазначають фахівці Управління дикої природи Уганди.
У Мозамбіку, в національному парку Зінаве, де десятиліття громадянської війни перетворили територію на «тихий парк», з 2022 року випустили 64 білих і чорних носорогів. Уже народилося щонайменше п'ятеро здорових малят чорного носорога. Як травоїдні, носороги підтримують лучні екосистеми, знижуючи ризик пожеж і створюючи умови для інших тварин.
В Індії, в національному парку Манас, з 2006 по 2021 рік переселили 42 великих однорогих носорогів. Дослідники зафіксували народження сорока телят — ознаку успішної адаптації. Однак браконьєрство залишається постійною загрозою.
У Непалі популяція великих однорогих носорогів зросла на 16,6 відсотка і досягла 752 особин. Водночас GPS-нашийники показали, що переселені тварини долають великі відстані в пошуках води та якісних пасовищ. Успіх не можна вимірювати лише цифрами: здоров'я та стійкість оселищ не менш важливі.
Отже, повернення носорогів потребує не лише охорони від браконьєрів, а й відновлення повноцінних екосистем, здатних підтримувати популяції в довгостроковій перспективі.
