Регулятори Сінгапуру та Індонезії одночасно посилили тиск на крипторинок та тих, хто про нього розповідає. 26 червня 2026 року Грошово-кредитне управління Сінгапуру (MAS) внесло децентралізовану платформу Hyperliquid до списку застережень для інвесторів. Чотирма днями раніше Індонезія запровадила обов’язкове ліцензування для фінансових інфлюенсерів. Ці дві події, що відбулися майже одночасно, формують чітку картину: Азія не збирається залишати криптовалюти та їхніх популяризаторів у «сірій зоні».
Hyperliquid позиціонує себе як permissionless-інфраструктуру — відкритий протокол без єдиного оператора. Проте MAS зауважила, що платформа не має ліцензії, тож інвестори можуть помилково вважати її діяльність регульованою. У Hyperliquid відповіли, що ніколи не заявляли про наявність ліцензії та не виступають у ролі посередника. Формально це не заборона, а лише застереження. На практиці воно б’є по інтерфейсах користувачів та маркетингу, змушуючи платформи або залишати регіон, або змінювати підхід до комунікації.
В Індонезії OJK видала постанову POJK № 6/2026. Тепер кожен, хто рекомендує фінансові продукти, включно з криптоактивами, повинен мати сертифікат або ліцензію, розкривати рекламні публікації та не просувати активи поза межами ліцензованих каналів. Компанії, що наймають інфлюенсерів, також несуть за це відповідальність. Ринок, де раніше «фінфлюенсери» заробляли на хайпі та реферальних посиланнях, отримує чіткі правила та штрафу за маніпуляції.
За цими кроками стоїть проста логіка: роздрібні інвестори в Азії активно входять у криптосферу, а регулятори вбачають у цьому ризики втрат і шахрайства. Сінгапур дбає про репутацію фінансового хабу, тоді як Індонезія — найбільша економіка регіону — намагається знизити волатильність і захистити заощадження громадян. Державні інтереси та банківський сектор тут діють злагоджено: контроль за потоками капіталу та мінімізація соціальних наслідків від невдалих інвестицій.
Для пересічної людини це означає, що доступ до децентралізованих інструментів ускладнюється, а поради в соцмережах можуть обійтися дорожче за довіру. Якщо раніше можна було просто відкрити застосунок і торгувати, то тепер доведеться перевіряти, чи не потрапив він до списку попереджень. Якщо раніше інфлюенсер радив монету, тепер варто поцікавитися наявністю в нього ліцензії та тим, хто платить за таку рекомендацію.
Такі заходи не зупинять криптоіндустрію, але змусять її адаптуватися. Платформи будуть змушені відокремлювати інфраструктуру від інтерфейсу користувача, а інфлюенсери — або отримувати сертифікати, або втрачати аудиторію. Зрештою, виграє той, хто вміє завчасно розпізнавати регуляторні сигнали й не плутає свободу протоколу з відсутністю відповідальності.
