У центрі нашої Галактики, на відстані близько 26 тисяч світлових років від Землі, розташована надмасивна чорна діра Стрілець A* (Sgr A*). Протягом мільярдів років вона перебуває у відносно спокійному «сплячому» стані, час від часу поглинаючи невеликі об’єми газу. Теоретичні моделі давно припускали, що за такого раціону чорна діра має не лише заковтувати матерію, а й викидати частину її назад у формі потужних вітрів. Однак прямих доказів цього явища для нашої власної чорної діри тривалий час бракувало. Тепер, завдяки спостереженням радіотелескопа ALMA та рентгенівської обсерваторії Chandra, вчені нарешті зафіксували це «дихання».
Дослідники Марк Горскі та Лена Мурчикова кілька років накопичували дані ALMA на довжині хвилі 1,3 міліметра. Вони зосередилися на випромінюванні молекул чадного газу (CO) — надійного індикатора холодного молекулярного газу в околицях чорної діри, лише за кілька світлових років (приблизно один парсек) від неї. Завдання було складним: сам об'єкт Sgr A* є яскравим джерелом радіовипромінювання, і його мінливі сигнали «заглушують» слабке світіння навколишнього газу. Науковцям довелося розробити витончені методи моделювання та віднімання цього фонового шуму.
Отриманий результат перевершив усі сподівання. Нова карта виявилася приблизно в 100 разів чутливішою та у 80 разів детальнішою за всі попередні аналоги. На ній чітко проступила гігантська конусоподібна порожнина в холодному газі — величезна «пустота», спрямована безпосередньо від чорної діри. Саме в тій зоні, де зник холодний газ, дані обсерваторії Chandra виявили скупчення гарячого рентгенівського газу. Це класичний відбиток активного вітру: розпечений потік, що виривається з околиць чорної діри, або виштовхує холодну матерію, або розігріває її до стану, коли вона стає невидимою в радіодіапазоні.
За розрахунками авторів дослідження, цей вітер дме вже принаймні 20 тисяч років. Він є досить слабким у порівнянні з потужними джетами активних галактик, проте для нашого спокійного галактичного центру це надзвичайно вагоме явище. Воно допомагає з'ясувати, як саме надмасивна чорна діра регулює приплив газу та впливає на еволюцію довколишнього простору — від процесів зореутворення до динаміки центральних регіонів.
Це відкриття стало підсумком кропіткої багаторічної праці та інноваційних підходів до обробки даних. Воно розв'язує загадку, що тривала пів століття, і дає астрономам новий інструментарій для вивчення поведінки «сплячих» чорних дір. Тепер ми стали ще на крок ближчими до розуміння того, що насправді відбувається в самому серці Чумацького Шляху, де ледь помітне «дихання» гіганта формує навколишній космос.
Результати дослідження оприлюднені в журналі The Astrophysical Journal Letters (arXiv:2509.10615).
