Наприкінці липня 2026 року журнал Nature опублікував дослідження, яке суттєво змінює уявлення про доєвропейську історію Амазонії. Міжнародна команда вчених застосувала технологію LiDAR — лазерне сканування з повітря, здатне проникати крізь густу рослинність. За лічені години польотів над лісовим покровом у бразильських штатах Акрі та Амазонас вдалося «побачити» те, що десятиліттями залишалося прихованим.
Дослідники облетіли близько 4430 км і охопили 4497 км². Результат вражає: з 432 виявлених земляних споруд (геогліфів та інших земляних робіт) лише 36 були відомі раніше. Ці геометрично правильні рови, насипи та enclosures — кругові, квадратні, багатокутні — будувалися приблизно з 600 року до н.е. і використовувалися аж до 800–850 років н.е. Деякі рови досягали ширини 9–13 метрів і глибини до 5 метрів. Багато споруд об’єднувалися в кластери, з'єднані дорогами, і, судячи з усього, слугували церемоніальними та політичними центрами для тимчасових зібрань людей з різних груп, а не постійними поселеннями.
Раніше за супутниковими знімками та аерофотозйомкою в північній частині південно-західної Амазонії знайшли близько 1300 подібних об'єктів. Нові дані LiDAR дозволили екстраполювати: тільки в цьому регіоні може налічуватися від 20 до 30 тисяч земляних споруд на площі близько 183 тисяч км². Це можна порівняти з попередніми оцінками для всієї Амазонії загалом. Вчені називають цю культуру «Aquiry» — за річкою, що протікає в районі знахідок.
У піковий період, приблизно в 100–300 роках н.е., населення регіону, за обережними оцінками, могло досягати 1,25–3 мільйонів осіб, а з урахуванням меж проникнення лазера — до 3,8 мільйона. Люди займалися підсічно-вогневим землеробством, вирощували кукурудзу, гарбуз, плодові дерева (зокрема персикову пальму) і активно перетворювали ландшафт. Будівництво таких масштабних об'єктів вимагало розвиненої організації праці, знання геометрії та довгострокового планування.
LiDAR не тільки додав сотні нових точок на карту, але й показав, що багато геогліфів оточені додатковими зовнішніми насипами, раніше непомітними. Міжріччя Пурус і Журуа мають нижчу щільність споруд, що свідчить про можливі «буферні зони» між різними групами. Натомість на берегах річок, наприклад у районі Карауарі, знахідки продовжуються.
Ці відкриття вписуються у зростаючий масив даних, що змінюють образ Амазонії: замість «незайманого лісу» ми бачимо антропогенний ландшафт, сформований тисячоліттями людської діяльності. Якщо подібні щільності населення підтвердяться в інших частинах басейну, доведеться переглядати оцінки загальної доєвропейської популяції регіону, вплив людини на ґрунти, біорізноманіття і навіть глобальні кліматичні моделі.
Технологія LiDAR, яка вже перевернула уявлення про майя та інші культури, знову доводить свою силу. Під щільним зеленим покровом Амазонії ще багато секретів, і кожен новий політ може відкрити чергову главу забутої історії. Поки ж знахідки в південно-західній Амазонії нагадують: навіть у найбільш вивчених, здавалося б, куточках планети природа та час можуть зберігати дивовижні свідчення людського минулого.
