Нова доповідь WWF «Жива планета» за 2026 рік малює тривожну картину: за пів століття відстежувані популяції диких хребетних у середньому скоротилися на 73 %. За цією цифрою стоять майже 36 тисяч трендів щодо 5790 видів — від земноводних до плазунів. Однак за похмурими цифрами проступає й інша реальність: природа здатна відновлюватися, коли людина перестає заважати й починає допомагати.
Індекс живої планети фіксує не загальне зникнення тварин, а середню зміну чисельності відстежуваних груп. Найтяжчі втрати припали на Латинську Америку, Африку та Азійсько-Тихоокеанський регіон. У Європі та Північній Америці найсильніший удар по біорізноманіттю припав на раніший період, тому після 1970 року спад виглядає менш драматичним. Головні причини — втрата й деградація оселищ, надмірна експлуатація, зміна клімату, забруднення та інвазійні види.
Системні корені проблеми лежать глибше: у тому, як влаштовані енергетика, сільське господарство й фінанси. У 2023 році на шкідливі для природи галузі пішло 7,3 трильйона доларів, а на охорону та відновлення — лише 220 мільярдів. Такі перекоси живлять порочне коло, у якому кліматичні зміни та втрата оселищ підсилюють одне одного.
Тим не менш доповідь наводить конкретні приклади, коли ситуацію вдалося переламати. Чисельність тигрів зросла з 3200 особин у 2010 році до приблизно 5700 сьогодні. Атлантичний синій тунець вийшов із категорії видів під загрозою зникнення. Зелену морську черепаху вперше переведено до категорії «найменшого ризику». У Південній Африці популяції слонів стабільні або зростають там, де місцеві спільноти самі керують спільним простором.
Ці успіхи стали результатом багаторічної цілеспрямованої роботи: заборона полювання, створення охоронюваних територій, міжнародні угоди та залучення місцевих жителів. Вони показують, що природа відповідає на правильні дії, навіть якщо загальний фон залишається несприятливим.
Перехід до відновлюваної енергетики вже демонструє, як системні зрушення можуть прискорюватися. Сонячна генерація в ЄС у 2025 році вперше обігнала викопне паливо. Такі переломні моменти виникають, коли технології та політика долають поріг опору й починають підсилювати одне одного.
Щоб розширити ці локальні перемоги до глобального масштабу, потрібно перебудувати фінансові потоки та виробничі системи так, щоб охорона природи стала вигіднішою за її руйнування. Доповідь WWF нагадує: час для таких змін ще є, і кожен успішний приклад доводить, що це реально.
