Шестимісячний Александр із Шептон-Маллет у Сомерсеті раптово став неспокійним і мав хворобливий вигляд. Його мати Кім Рейнольдс поспішила до відділення невідкладної допомоги Королівської лікарні Борнмута, де лікарі виявили, що серце малюка б'ється з частотою 280 ударів на хвилину.
Усе почалося вранці, коли домашній доберман Сарая повелася незвично: не відходила від дитини ні на крок і жалібно скавуліла щоразу, коли його забирали з кімнати. Кім, колишня гідротерапевтка для собак і мати-первістка, спершу не надала цьому особливого значення, але поведінка пса не давала їй спокою.
Сарая — звичайний сімейний пес, не навчений для медичної допомоги. Тим не менш вона наполегливо сигналізувала про проблему, якої не помічали люди. Пізніше лікарі діагностували в Александра синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта — вроджене порушення провідної системи серця, за якого електричні імпульси проходять додатковими шляхами й спричиняють напади тахікардії.
Щоб нормалізувати ритм, лікарі двічі занурювали малюка у відро з крижаною водою, але це не допомогло. Лише після трьох доз внутрішньовенного препарату частота серцебиття знизилася. Александра перевели до лікарні Пула, де він провів дві ночі. Тепер він щодня приймає бета-блокатор пропранолол через шприц — і робить це без вередувань.
Кім переконана: саме інтуїція Сараї змусила її звернутися по допомогу вчасно. «Вона знала, що його серце б'ється надто швидко, — каже мати. — Я навіть уявити не можу, що могло б статися, якби я просто поклала його в ліжечко й відійшла». Нещодавно Сарая знову почала поводитися неспокійно біля Александра — і цього разу в малюка виявилася бактеріальна ангіна.
Родина тепер збирає кошти для благодійної організації Tiny Tickers, яка допомагає ранньому виявленню серцевих захворювань у немовлят. Кім наголошує: «Я на сто відсотків довіряю Сараї. Вона не навчений пес-помічник, але завжди буде поруч із ним».
Історія показує, наскільки тонко собаки відчувають зміни в стані близьких людей, навіть коли ці зміни не видно оком.
