Що відрізняє стан недуальності від звичайного сприйняття світу? Нове дослідження припускає, що відповідь може критися в тому, як мозок організовує плин часу всередині власних нейронних мереж.
У лабораторії нейрофізіології NIMHANS у Бангалорі досвідчені практики Іша-йоги виконували два різні завдання: спочатку спостерігали за диханням, спрямовуючи увагу всередину, а потім вирішували візуальну задачу, що потребувала концентрації на зовнішніх стимулах. Під час експерименту вчені реєстрували активність мозку за допомогою електроенцефалографії.
Дослідження, опубліковане в журналі Communications Biology у червні 2026 року, виявило цікаву закономірність. У новачків та учасників контрольної групи внутрішні нейронні часові шкали були довшими під час спостереження за диханням і коротшими при виконанні зовнішнього завдання. У досвідчених медитаторів ця різниця практично зникала.
Для оцінки часової організації мозкової активності дослідники використовували показник автокореляційного вікна (autocorrelation window, ACW), що відображає, наскільки довго нейронна система зберігає інформацію про свої попередні стани. Саме цей показник виявився подібним для внутрішньо та зовнішньо спрямованої уваги у найбільш досвідчених практиків.
Автори роботи — Малліпедді Сакет та колеги з NIMHANS, Університету Оттави та Льєжського університету — також виявили, що ступінь такого зближення часових шкал пов'язаний із суб'єктивними оцінками недуального досвіду. Результат вдалося відтворити на незалежній вибірці експертів, що підсилює надійність спостережень.
Зазвичай мозок обробляє внутрішні переживання та зовнішні події у різних часових режимах. Нові дані свідчать про те, що у досвідчених практиків медитації ця відмінність стає значно менш вираженою. Можливо, саме така особливість нейронної динаміки пов'язана з переживанням єдності досвіду, про яке часто повідомляють люди, що практикують недуальні форми медитації.
Уявіть оркестр, у якому різні групи інструментів грають у власному темпі. У певний момент ритми починають збігатися, і музика сприймається як єдиний потік. Щось подібне може відбуватися і в мозку, коли розбіжності між внутрішньо та зовнішньо орієнтованими процесами стають менш помітними.
Автори підкреслюють, що виявлені кореляції не доводять причинно-наслідкового зв'язку. Крім того, дослідження не порівнювало недуальну медитацію з іншими медитативними практиками та охоплювало відносно невелику кількість учасників.
Проте робота вказує на потенційний нейронний маркер недуального стану свідомості. Якщо майбутні дослідження підтвердять ці результати, вони можуть допомогти краще зрозуміти, як саме мозок формує відчуття окремого «я» і чому в деяких змінених станах свідомості межа між внутрішнім та зовнішнім переживається інакше.
