22 липня 2026 року Сполучені Штати та Саудівська Аравія підписали історичну угоду про співпрацю у сфері мирної ядерної енергетики, відкриваючи шлях до однієї з найамбітніших і найсуперечливіших ядерних угод останніх років.
Документ, іменований «Угодою 123» згідно з американським законом про атомну енергію, підписали міністр енергетики США Кріс Райт та його саудівський колега, принц Абдель Азіз бен Салман. Угода розрахована на 30 років і передбачає багаторічне партнерство вартістю в десятки мільярдів доларів.
В основі угоди — потенційне дозвіл Саудівській Аравії на збагачення ядерного палива на своїй території, операція, яка досі була під суворою забороною. Хоча сама передача технологій збагачення урану не передбачена документом, спільна американо-саудівська група отримає право вивчати питання будівництва об'єкта зі збагачення палива. Це означає, що американські компанії зможуть брати участь у створенні саудівської ядерної енергетичної інфраструктури та конкурувати за величезні контракти на розробку реакторів.
Угода містить суперечливі умови безпеки, які вже викликали серйозні побоювання як серед американських конгресменів, так і в Ізраїлі. Документ не вимагає від Саудівської Аравії підписання Додаткового протоколу МАГАТЕ, який встановлює розширені інспекційні механізми — так званий «золотий стандарт» міжнародного ядерного нагляду. Більш того, Ер-Ріяд не взяв на себе зобов'язань відмовитися від розвитку власного потенціалу з переробки відпрацьованого палива, що теоретично може призвести до виробництва плутонію.
Історичною передумовою угоди стало багаторічне прагнення Саудівської Аравії отримати доступ до американських ядерних технологій. За адміністрації Байдена угода розглядалася як частина більш масштабного дипломатичного пакета, який мав включити нормалізацію відносин між Саудівською Аравією та Ізраїлем. Однак ці переговори зайшли в глухий кут після терористичних атак ХАМАС 7 жовтня 2023 року. Адміністрація Трампа відновила роботу над ядерною програмою минулого року, дозволивши рух до м'якших умов для Ер-Ріяда.
Угода неминуче вплине на регіональний баланс сил в умовах напружених відносин між Саудівською Аравією та Іраном. Спадкоємний принц Мухаммед бен Салман ще в 2018 році оголосив: якщо Іран створить ядерну зброю, королівство буде прагнути обзавестися нею. Вашингтон побоюється, що саудівський доступ до збагачення урану може підштовхнути Тегеран до ще більш агресивної ядерної програми та спровокувати новий виток гонки озброєнь на Близькому Сході.
Наступним критичним етапом стане передача угоди до Конгресу для обов'язкового розгляду. Вже зараз законодавці обох партій висловлюють скептицизм, побоюючись, що угода відкриває шлях для прихованої розробки зброї та порушує міжнародні норми нерозповсюдження. Доля угоди значною мірою залежить від позиції Сенату та громадської думки щодо цього небезпечного, але стратегічно важливого кроку.
