Двоє вчених, пов'язаних з Майоркою, майже одночасно отримали одні з найпрестижніших наукових грантів США та Європи. Але замість розмов лише про особистий успіх вони все частіше повертаються до одного питання: чому Балеарські острови досі не використовують свій науковий потенціал повною мірою?
Lluís Morey Ramonell serà un dels referents científics de les Balears aquesta próxima dècada. És nebot meu. @lluismorey Dos científicos mallorquines de élite destacan el potencial de Baleares "para ser un referente" diariodemallorca.es/mallorca/2026/… a través de @diariomallorca
Молекулярний біолог Льюїс Морей, який працює в Університеті Маямі, у 2026 році отримав велике фінансування Національних інститутів охорони здоров'я США — NIH. Його дослідження присвячені епігенетичним механізмам захворювань, зокрема тому, чому деякі пухлини молочної залози стають стійкими до лікування.
Інший виходець з Балеарських островів, онколог Тоні Селья-Террасса, отримав цього року ERC Advanced Grant — одну з найпрестижніших дослідницьких програм Європейського союзу.
Його проект PLASTWIRE розрахований на п'ять років і отримав фінансування у розмірі 2,5 мільйона євро. Вчені досліджуватимуть, чи можна за допомогою технологій на основі мРНК змінювати властивості пухлинних клітин так, щоб імунна система легше їх розпізнавала і знищувала.
На тлі цих досягнень особливо помітний контраст із ситуацією на самих Балеарах.
За останніми офіційними даними, регіон спрямовував на внутрішні дослідження та розробки близько 0,4% свого ВВП. Для порівняння: середній показник по Іспанії становив близько 1,5%.
Тобто окремі дослідники та групи з островів здатні конкурувати на найвищому міжнародному рівні, тоді як сама регіональна наукова система залишається порівняно невеликою.
При цьому наукова база на Балеарах вже існує.
Тут працюють Університет Балеарських островів, Інститут досліджень охорони здоров'я IdISBa, Середземноморський інститут передових досліджень IMEDEA та Інститут міждисциплінарної фізики та складних систем IFISC. В окремих галузях їхні команди мають серйозну міжнародну репутацію.
Проблема, на думку дослідників, не лише в кількості грошей.
Потрібна довгострокова стратегія: визначити напрямки, в яких острови справді можуть стати конкурентоспроможними, створити умови для залучення фахівців та забезпечити стабільність наукової політики незалежно від зміни урядів.
Морей неодноразово говорив про свій зв'язок із Майоркою та про бажання одного разу активніше брати участь у розвитку науки на батьківщині. Один із можливих шляхів — створення мережі дослідників, пов'язаних з островами, які сьогодні працюють у провідних інститутах різних країн.
Така мережа могла б допомагати встановлювати міжнародні контакти, запускати спільні проєкти та повертати на Балеари не лише окремих вчених, а й знання, технології та наукові зв'язки.
Селья-Террасса робить акцент на іншому: великі дослідницькі системи неможливо побудувати за один політичний цикл.
Науці потрібна спадкоємність.
Лабораторії, дослідницькі центри та наукові школи формуються роками. Тому короткострокового збільшення бюджету недостатньо, якщо за ним не стоїть зрозуміла стратегія на десять чи двадцять років.
Для Балеарських островів це особливо важливо.
Економіка архіпелагу багато в чому залежить від туризму та сфери послуг, тому розвиток біомедицини, біотехнологій, морських наук чи інших високотехнологічних галузей міг би стати додатковим способом диверсифікації економіки.
Мова не обов'язково йде про будівництво великих заводів.
Сучасна наука створює лабораторії, стартапи, патенти, медичні технології та висококваліфіковані робочі місця. Один сильний дослідницький центр здатний поступово сформувати навколо себе цілу екосистему.
Навіть острівне положення сьогодні вже не є такою перешкодою, якою воно було кілька десятиліть тому. Міжнародні наукові групи постійно працюють віддалено, обмінюються даними та співробітниками, а дослідники регулярно переміщуються між лабораторіями різних країн.
При цьому Майорка має перевагу, якої важко досягти інвестиціями, — привабливість самого місця.
За словами вчених, іноземні колеги нерідко ставлять просте запитання: якщо тут є університет, талановиті дослідники, інфраструктура та якість життя, чому б не створити на острові великий міжнародний науковий центр?
Історії Морея та Селья-Террасси показують цікавий парадокс.
Щоб побачити потенціал Майорки як наукового центру, деяким її дослідникам спочатку довелося домогтися визнання далеко за межами острова.
Тепер їхня міжнародна репутація може відіграти іншу роль — допомогти побудувати міст між світовою наукою та регіоном, з якого вони вийшли.
І можливо, головне питання вже не в тому, чи може Майорка стати помітною точкою на науковій карті Європи.
А в тому, чи готова вона створити для цього умови.
