У серпні 2026 року в Берліні виник дефіцит спеціальних жовтих конвертів, а 9–10 вересня історія стала відома ЗМІ. Є новини, які неможливо вигадати краще за реальність.
У Берліні прокуратура зіткнулася з проблемою, гідною окремого епізоду бюрократичної комедії:
засуджені є.
вироки є.
в'язниці є.
місця у в'язницях теж є.
Не було одного.
Конвертів.
Причому не звичайних, а спеціальних жовтих конвертів для офіційного листування. Саме в них надсилають юридично значущі повідомлення — зокрема про те, коли людині потрібно з'явитися для початку відбування покарання.
І ось на цьому місці система правосуддя на якийсь час сказала:
— Так… а без конверта ми його посадити не можемо.
Можна уявити розмову:
— Вирок набрав чинності?
— Так.
— Людина має йти до в'язниці?
— Так.
— Місце є?
— Є.
— Тоді в чому проблема?
— Канцелярія.
Через дефіцит конвертів довелося відкласти відправлення приблизно 1500 листів за два тижні, і серед них були повідомлення про початок тюремного строку.
Тобто десь людина цілком могла сидіти вдома й думати:
«Ну що ж… держава знає, де я».
А держава знала.
Просто держава шукала конверт.
Особливо гарно виглядає той факт, що деякі місця у в'язницях при цьому залишалися порожніми.
В'язниця:
— Ми готові.
Прокуратура:
— Ми теж.
Засуджений:
— Я, в принципі, теж зрозумів.
Жовтий конверт:
— А от мене немає.
Причиною стала не лише банальна нестача канцтоварів: система офіційних відправлень переходила на нові форми конвертів, а запас виявився недостатнім.
Пізніше поставка все ж таки надійшла, і робота продовжилася.
Але сама історія вже прекрасна.
Бо ми звикли думати, що свободу людини вирішують судді, адвокати та закони.
А виявилося, що іноді між людиною та в'язницею стоїть останній захисник:
жовтий конверт вартістю в кілька центів. 😄
І якщо колись хтось скаже:
«Одна людина нічого не вирішує»,
можна відповісти:
— Можливо. А один конверт — ще й як.
