У водах затоки Клейокот-Саунд біля західного узбережжя острова Ванкувер у Британській Колумбії підводні ліси водоростей поступово повертаються. Проєкт, започаткований на початку 2026 року організацією Redd Fish Restoration Society спільно з народом тла-о-куі-ат, уже створив понад 4200 квадратних метрів нових оселищ — площу, порівнянну з трьома з половиною олімпійськими басейнами.
Команда вирощує молодь бичачої ламінарії (Nereocystis luetkeana) та гігантської ламінарії (Macrocystis pyrifera) на чотирьох підводних лініях завдовжки по 330 метрів. Такий метод дозволяє захистити ніжні пагони від морських їжаків, які мешкають на дні. У міру дозрівання водорості пересаджують на вибрані ділянки, відновлюючи зруйновані ліси та закладаючи нові.
Ключову роль відіграє поєднання сучасних методів і традиційних знань. Представники корінних народів визначають пріоритетні зони, орієнтуючись на потреби молоді лосося та історичні дані про стан екосистем. Підхід «двох очей» — Etuaptmumk — дозволяє використовувати сильні сторони західної науки та багатовікового досвіду спостережень за морем.
Морські видри, що повертаються в регіон, допомагають контролювати популяцію їжаків, знижуючи тиск на молоді водорості. Ця природна взаємодія підсилює ефект відновлювальних робіт і нагадує про складні зв'язки в прибережних екосистемах.
Подібні ініціативи розгортаються й в інших районах Британської Колумбії — від затоки Буррард до Хау-Саунд. У кожному випадку успіх залежить від тісної співпраці з місцевими громадами, які не лише діляться знаннями про місця та сезонність, а й задають цілі проєкту, орієнтовані на продовольчу безпеку та культурну спадщину.
Відновлення водоростевих лісів — це не лише повернення біорізноманіття, а й зміцнення зв'язків між людьми та морем, які формувалися тисячоліттями.
