У вересні 2026 року вчені з Тюбінгенського університету опублікували результати експерименту, який несподівано точно збігся з темою, що хвилює любителів природи: людям справді більше подобаються високі та складні пташині трелі.
У дослідженні 84 добровольців прослухали записи голосів 123 видів європейських птахів і оцінили їхню привабливість за п'ятибальною шкалою. Лідером став звичайний чорний дрізд (Turdus merula) із середнім балом 4,52. Його багата, флейтоподібна пісня поєднує високі ноти, вузьку частотну смугу та безліч різноманітних елементів. На останніх місцях опинилися сипуха (Tyto alba) та інші види з гучними, низькими й простими криками.
Аналіз акустичних характеристик показав чітку закономірність. Учасники віддавали перевагу тихим, високим і відносно складним вокалізаціям. Чим більше елементів і варіацій містила пісня, тим вище вона оцінювалася. При цьому рівень знань про птахів не впливав на результат: навіть ті, хто не міг відрізнити дрозда від зяблика, обирали ті самі трелі.
Це збігається з ранішими даними про те, що люди й самі тварини часто сходяться в оцінці шлюбних сигналів. У березневому дослідженні, опублікованому в Science, понад чотири тисячі учасників із різних країн частіше обирали ті самі «оздоблені» трелі та кліки, яким віддають перевагу самі птахи, жаби й комахи. Такі збіги вказують на глибокі, можливо, еволюційні корені наших смаків.
Для міст і парків висновки дослідження мають практичне значення. Планувальники можуть ураховувати, які види птахів створюють найприємніший звуковий фон, а захисники природи — просувати саме співочих птахів як символи збереження біорізноманіття. Коли ми чуємо складну трель, ми, можливо, реагуємо на сигнал здорового, безпечного середовища, до якого прагнемо інстинктивно.
Слухаючи птахів, варто звертати увагу не лише на гучність, а й на багатство мелодії — це допомагає краще цінувати й охороняти тих, чиї голоси нас заспокоюють.
