22 жовтня 2026 року в шанхайському районі Ліньган відбулася пресконференція, на якій оголосили деталі майбутнього Всесвітнього форуму провідних учених. Тема — «Зміна парадигм: наукові прориви наступного десятиліття». Форум триватиме з 30 жовтня по 1 листопада в постійному місці проведення — центрі в Ліньгані. Серед 33 підтверджених учасників — лауреати Нобелівської, Тюрінговської, Вольфівської та Філдсівської премій, зокрема двічі нобелівський лауреат Баррі Шарплесс, який приїде повторно.
Співголовами форуму стали колишній голова Китайської асоціації науки і техніки Вань Ган і американський нобелівський лауреат 2013 року Ренді Шекман. Уперше створено спільний китайсько-зарубіжний академічний комітет під керівництвом академіка Чжан Цзе та президента Нью-Йоркської академії наук Ду Нінкая. До участі запрошено 139 досвідчених і 81 молодого вченого; понад 80 % учасників — новачки форуму. Додаткові заходи охоплять молодь, жінок-учених і питання комерціалізації результатів.
Для Вань Гана і Шекмана це продовження давньої лінії: обидва десятиліттями вибудовували мости між національними науковими системами. Вань Ган, інженер за освітою і колишній міністр, послідовно просував міжнародні проєкти Китаю в галузі електромобілів і відновлюваної енергії. Шекман, відомий роботами з клітинної біології, неодноразово наголошував на необхідності відкритого обміну даними навіть у періоди політичної напруженості.
Подія підтверджує сталий патерн: провідні вчені приїздять до Шанхаю не всупереч, а саме через глобальну фрагментацію. В умовах, коли геополітика ускладнює візи й фінансування спільних проєктів, форум дає рідкісний майданчик для прямого діалогу. Китай використовує інфраструктуру й фінансування, щоб позиціонувати себе як нейтрального господаря, а не просто учасника. Це не випадковий збіг — попередні форуми вже приваблювали зростаючу кількість лауреатів, а частка китайських академіків помітно зросла.
Сили, що діють на учасників, очевидні: їм потрібно зберегти доступ до глобальних мереж і даних, не втрачаючи при цьому репутації незалежних дослідників. Для організаторів — продемонструвати, що Китай здатен збирати еліту науки, коли інші майданчики звужуються. Публічні заяви про «зміну парадигм» розходяться з реальністю: головна цінність форуму — не в нових теоріях, а в самому факті зустрічі.
Як старий міст, який ремонтують не тому, що він гарний, а тому, що без нього переправа стає небезпечною, так і ці форуми підтримують канали, які інакше могли б зникнути. Вчені приїздять, бо альтернатива — ізольовані національні програми — сповільнює саме ті прориви, заради яких вони працюють десятиліттями.
Зрештою 33 лауреата в Шанхаї показують: навіть у розділеному світі наука продовжує шукати спільну мову, і ті, хто знаходить її першими, задають правила наступного десятиліття.
