У середині травня 2026 року канадський прем'єр-міністр Марк Карні провів низку зустрічей із керівництвом Євросоюзу в Брюсселі, підтвердивши курс на поглиблення торговельного та політичного партнерства. Ці контакти стали прямою відповіддю на загострення відносин з адміністрацією Дональда Трампа, чия тарифна політика змусила Оттаву вдатися до дзеркальних заходів.
Протягом останніх тижнів Канада та ЄС узгодили розширення угоди CETA, збільшивши квоти на постачання канадських енергоносіїв та сільськогосподарської продукції до Європи. Водночас Оттава призупинила переговори щодо нових торговельних преференцій із Вашингтоном, посилаючись на нестабільність американської позиції. Європейські дипломати відзначили готовність Канади брати участь у спільних оборонних ініціативах ЄС, що раніше вважалося малоймовірним.
Структурні причини цього зсуву криються у різкій зміні зовнішньої політики США після повернення Трампа до влади. Запровадження мит на канадські метали та автомобілі у квітні 2026 року завдало відчутного удару по ключових галузях економіки країни. Карні, який раніше очолював Банк Канади та Банк Англії, використав свій досвід для швидкої переорієнтації на європейський ринок, де вже діють сталі механізми співпраці.
Позиції сторін на сьогодні виглядають так: Канада прагне диверсифікувати експорт і отримати доступ до європейських фондів «зеленого переходу», ЄС зацікавлений у надійних поставках ресурсів в обхід нестабільних маршрутів, а США продовжують наполягати на пріоритетності північноамериканського партнерства. Жодна зі сторін поки не закриває двері для діалогу, проте реальні кроки Оттави свідчать про довгострокову зміну пріоритетів.
Аналітики зазначають, що нинішнє зближення відрізняється від попередніх спроб 2010-х років чіткою прив'язкою до конкретних рішень Трампа та високим особистим авторитетом Карні в європейських фінансових колах. У найближчі шість тижнів ключовим індикатором стане підписання оновленого протоколу до CETA та можлива участь Канади в червневому саміті ЄС з питань оборони.
Таким чином, вперше за десятиліття Канада свідомо обирає європейський вектор як страховку від непередбачуваності США, і від стійкості цього вибору залежатиме майбутня конфігурація північноатлантичного простору.
