15 липня 2026 року набрало чинності тимчасове застосування угоди між Європейським Союзом та Великою Британією, що ознаменувало скасування перевірок фізичних осіб на сухопутному кордоні між Іспанією та Гібралтаром. Демонтаж багаторічного загороджувального паркану відкриває нову главу у відносинах двох територій, хоча й не розв’язує багатовікову суперечку щодо суверенітету над Гібралтарською Скелею.
Суть нової угоди
Новий формат покликаний врахувати повсякденні реалії регіону, де тисячі людей щодня перетинають кордон заради роботи, навчання, покупок чи особистих візитів. Угода усуває фізичні та бюрократичні бар'єри між Гібралтаром та іспанським містом Ла-Лінеа-де-ла-Консепсьйон, полегшуючи пересування, торгівлю та функціонування спільного ринку праці.
Важливо зазначити, що скасування прикордонного контролю не змінює статус Гібралтару та не зачіпає принципових позицій Мадрида і Лондона в питанні суверенітету. Натомість контроль на в'їзді до Шенгенської зони переноситься до порту та аеропорту Гібралтару, що дозволяє уникнути жорстких перевірок і черг на головному сухопутному переході.
Від Утрехтського миру до «залізної завіси» Франко
Фізичний паркан, що став символом поділу, був зведений британською владою на початку XX століття, проте коріння конфлікту сягає 1713 року. За Утрехтським мирним договором, що завершив війну за іспанську спадщину, Іспанія передала Великій Британії місто та фортецю Гібралтар разом із портом та оборонними спорудами. Мадрид відтоді не відмовляється від претензій на цю територію, тоді як Лондон наполягає на праві жителів Гібралтару самостійно визначати власне майбутнє.
Найдраматичніший період в історії кордону припав на епоху диктатури Франсіско Франко. У 1969 році, після ухвалення в Гібралтарі нової конституції та референдуму 1967 року (на якому переважна більшість жителів проголосувала за збереження зв'язків із Великою Британією), Іспанія повністю закрила кордон. Це рішення на понад десять років перервало сімейні, трудові та торговельні зв'язки, позбавивши тисячі іспанських працівників доступу до робочих місць у Гібралтарі та розділивши безліч родин.
Поступове потепління та тінь Brexit
Процес нормалізації розпочався у грудні 1982 року з дозволу на пішохідне сполучення, а повноцінний рух людей, транспорту і товарів було відновлено 5 лютого 1985 року, незадовго до вступу Іспанії до Європейського економічного співтовариства. Попри це, прикордонні перевірки та довгі черги залишалися джерелом постійної напруженості, яка часто використовувалася як інструмент політичного тиску.
Ситуація загострилася після референдуму щодо Brexit у 2016 році. Майже 96% виборців Гібралтару висловилися за збереження членства в ЄС, проте територія була змушена вийти з блоку разом із Великою Британією. Питання Гібралтару не увійшло до основної угоди, що регулює відносини між Лондоном і Брюсселем після Brexit, і стало предметом окремого переговорного треку. Протягом кількох років відсутність остаточної домовленості підживлювала невизначеність щодо майбутнього кордону та економіки регіону Кампо-де-Гібралтар.
Нова ера без фізичних бар'єрів
Досягнутий компроміс між ЄС і Великою Британією дозволяє уникнути негативних наслідків запровадження нового «жорсткого» прикордонного режиму. Більш ніж через три століття після Утрехтського договору і через чотири десятиліття після повного відновлення роботи прикордонного переходу, зникнення загороджувального паркану прибирає з пейзажу один із найбільш помітних символів складних відносин.
Хоча демонтаж паркану не ставить крапку в давній дипломатичній суперечці навколо Гібралтарської Скелі, він дозволяє відмовитися від фізичного бар'єру, який десятиліттями ускладнював повсякденне життя працівників і родин по обидва боки кордону, відкриваючи шлях до тіснішої, прагматичнішої та вільнішої співпраці в регіоні.
